«Безликі» обереги: українські ляльки-мотанки підкорюють ПАР і Туреччину

Сестри Катриченко почали створювати оригінальні ляльки-мотанки ще в 2009 році. Зараз дівчата проводять виставки та майстер-класи в різних країнах світу. А деякі з барвистих виробів переїжджають далеко за океан. Одна з сестер, Наталія Катриченко, розповіла depo.ua про традиційних ляльок східних регіонів України і складнощі при їх створенні, чарівну силу етнічних сувенірів і несподівані замовлення від любителів української культури.

ТРАДИЦІЇ СХОДУ УКРАЇНИ ЗБИРАЄМО ПО КРИХТАХ

«Не так давно ми загорілися ідеєю зробити виставку ляльок, створених в традиціях різних регіонів України, щоб кожен з них представляли по три мотанки. Але процес затягнувся. Через події на сході особливу увагу захотілося приділити тамтешнім лялькам. Виявилося, що в Інтернеті інформації з вишивки у цих регіонах практично немає. Раніше знайомі спеціально для нас ходили в етнічний музей в Донецьку, робили фотографії. Тепер музей розбомбили, все зруйновано... Традиції збираємо по крихтах. Якісь вишивки збереглися, наприклад, в Канадському музеї. Поки вдалося зробити одну ляльку-донеччанку - її у нас купив канадець українського походження на фестивалі «Укроп» в Мистецькому арсеналі. Це був благодійний захід, учасники віддавали 30-40% на АТО».

Лялька в традиціях Донеччини

Наталія поєднує захоплення мотанками з основною роботою піарника. Сестра Тетяна змотує ляльок і робить для них прикраси, а Наталія вишиває. Дівчина розповідає: працює вечорами, іноді засиджуючись до трьох-чотирьох ранку. Спеціально для зйомки Наталія захопила з собою три колекційні ляльки, які представляють Гуцульщину, Полтавщину і Поділля.

«Я відобразила традиційний гуцульський візерунок за старовинною фотографією (вказує на ляльку в гуцульському костюмі, - ред.). Для нас спеціально зняли відео на Західній Україні - показали, як плести весільний вінок. Працюючи над головним убором ляльки, сестра постаралася все в точності відтворити. Зараз взагалі входять у моду традиційні весілля. Подружки сучасних наречених також плетуть їм вінки по дві-три години».

Лялька в традиціях Гуцульщини

МОТАНКИ - ТІЛЬКИ З НОВОЇ ТКАНИНИ

«Ми використовуємо старовинне домоткане полотно XIX - першої половини XX століття, купуємо його на ярмарках і фестивалях. Полотно нове, воно збереглося в скринях українців. І ось його скуповують по селах і перепродують. Зараз полотно подорожчало вдвічі - його залишилося не так багато, тому, якщо є гроші, намагаємося купувати максимальну кількість. Іноді майстри купують старі рушники і сорочки. Потім розривають їх на шматки, і з цієї тканини роблять ляльок. Але це не зовсім правильно - адже ти не знаєш, яка енергетика у старої речі. Можливо, це похоронні рушники або в купленій сорочці хтось помер».

Як каже Наталія, у кожного регіону своя техніка, а стереотип, що в Україні прийнято вишивати виключно хрестиком - в корені неправильний. Всього в країні понад 200 технік, назви деяких з них досить поетичні - «солов'їні вічка», «зерновий вивід», «ретязь», «штапівка». Щоб дослідити культуру регіону, дівчата самі їздять в експедиції в міста і села. За словами Наташі, після анексії Криму захотілося зробити ляльки за мотивами культури півострова, от тільки їхати на окуповану територію не тягне.

ЯК ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНИЙ ОБЕРІГ

Всі мотанки - без рис обличчя, у сестер Катриченко голову ляльок прикрашає хрест.

«Якщо, припустимо, намалювати мотанці очі, вона може бути на когось схожа. І, згідно з віруваннями, ризикує перебрати енергетику свого «двійника» Тому вважалося, що вона повинна бути безликою. Часто замість обличчя намотують хрест - це сакральний символ сонця, об'єднання жіночого і чоловічого начал. У правильно зробленої мотанки голова піднята вгору - вона тягнеться до сонця.

Ми позиціонуємо свої роботи як прикрасу інтер'єру, проте багато хто купує мотанки в якості оберегів.

Наприклад, вірять: якщо заміжня жінка буде грати з лялькою, у неї з'явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили ляльку-мотанку з двома дітьми - дівчина хоче відразу двійню. Також вважається, що завагітніти допоможе ромб, що складається з чотирьох частин.

А у нас на майстер-класах дівчата роблять ляльку, щоб поставити її на вікно і таким чином швидше вийти заміж».

У оберега-мотанки не повинно бути вузлів на тильній стороні вишитого полотна, адже вузлами майстер «зав'язує» на виробі свою енергетику. Також важливо використовувати натуральні матеріали.

«Зараз багато хто робить ляльки-обереги для воїнів АТО. У нас складні вироби, і на фронт ми їх не відправляємо. Хоча нещодавно продали ляльку і віддали гроші на лікування пораненому хлопцю. Оберегом воїнів здавна вважається берегиня - макош. Цей старослов'янський символ - богиня жіночої сили, яку зображують з піднятими руками. Коли чоловіки йшли на війну, жінки вишивали їм таке зображення».

За словами Наталії, з часом символи змінили своє значення, тому куди важливіше не що майструвати, а як. За створення мотанки не можна сідати хворим людям, а також в пригніченому і сумному настрої. Правда, погані думки можуть зникнути вже в процесі.

«Існує навіть лялькотерапія, адже створення мотанок - дуже енергетична робота. Спочатку ти вишиваєш потрібні частини, а потім змотуєш все воєдино, уже без використання голок. Хрест на голові ляльки також намотується - нитка чіпляється за нитку. Думати про щось жахливе просто не виходить - поступово ти заспокоюєшся».

Сама художниця ляльки як обереги не використовує, але ставиться до них з трепетом. Каже, коли тільки починали проект, відразу перед Новим роком створили 16 ляльок і в два рахунки їх розпродали. Перший час, дивлячись на спорожнілий стіл, було сумно, проте потім з'явилася нова зміна ошатних красунь.

ОДНА МОТАНКА «ЖИВЕ» У ПАР

На майстер-класи до сестер приходять різні люди. Причому створювати яскраві обереги хочуть представники обох статей.

«У хлопців виходить ще цікавіше, ніж у дівчат. Показуєш основи - як зробити голову, викласти хрест, а хлопці швидко винаходять власні технології. На фестивалі в Туреччині проводили майстер-класи для турецьких дітей. Вони не розуміли англійської, ми - турецької. Показували на жестах, але в підсумку все вийшло. У Туреччині взагалі колосальний інтерес до культур різних країн. Раніше не знала, що їхній уряд стільки вкладає в культуру. На фестивалі, на який нас запросили, було понад 30 країн-учасниць. Один турок, роздивляючись ляльку, загорівся бажанням її купити. Але його збентежив хрест - попросив нас намотати ще ниток. Адже він мусульманин, а якщо такий сувенір поставити вдома, друзі обов'язково помітять і навряд чи зрозуміють. Пішли йому назустріч...

Ляльок у нас замовляють з усієї Європи, Канади, США, а одна наша лялька «живе» в ПАР. Пересилали її англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. А пізніше нам прислали фото з лялькою».

Наташа розповідає, що найпершу ляльку продали на подарунок доньці Лесі Оробець. Також сестри робили пару ляльок для Олександра Положинського, з яким давно товаришують. Одну - для друзів музиканта, іншу - для його мами.

БРАТИ УЧАСТЬ У ФЕСТИВАЛЯХ - НЕДОСТУПНА РОЗКІШ

В Україні ж з традиційними ляльками багато людей, як і раніше, незнайомі. Так, сестри нерідко дивуються питанням співвітчизників.

«Коли були на фестивалі «Укроп», двоє людей підійшли і кажуть, мовляв, дивися, лялька на пляшку. Я не витримала і вигукнула: «Ну, де ви бачили пляшки такої форми?» Коли виставляємося в Музеї Гончара, відвідувачі вже в курсі, що таке мотанки.

До слова, в «Арсеналі» взагалі інший підхід. Ось в кінці лютого буде ярмарок. Вартість участі - від 2400 до 4000 грн. Рідкісний народний майстер може дозволити собі виділити таку суму. Для порівняння в тому ж Музеї Гончара за участь у заході на День Миколая заплатили 50 грн. І там зібралися дуже талановиті люди...

Серед них була жінка із Закарпаття, яка майструє ляльок та ялинкові прикраси з листя кукурудзи і продає їх за ціною від 5 до 80 грн. Для неї «Арсенал» вже точно недоступний. Хоча це державний музей, фінансується з бюджету».

Лялька в традиціях Буковини

Фото: Ольга Камєнєва/depo.ua, Facebook