Чи допоможе НАТО виграти гібридну війну?

Приводом для загострення став той факт, що військове крило Курської робітничої партії заявило, що вибух в місті Суруч, внаслідок якого загинуло більше 30 курдських активістів, а більше сотні - отримали поранення, був зорганізований фанатиками з Ісламської держави. Але - з відома, а ймовірно - навіть за сприяння турецьких спецслужб. Активісти, що характерно, збиралися їхати відбудовувати і захищати зруйноване мусульманськими фанатиками багатостраждальне місто Кобані, яке три роки тому було на сирійській території, а зараз є ареною безперервних боїв між курдами та Ісламською державою. За твердженням курдських повстанців, вони стратили двох співробітників турецької держбезпеки, причетних до операції.

Так воно було чи ні - напевне ніхто не скаже, але після подібного інциденту, зрозуміло, стан "збройного нейтралітету" між курдами і турецькими силовими структурами знову повернувся до відвертої війни - з підривами військових колон і атаками турецької авіації на курдські тренувальні табори.

Відповідно, дві сили, які, здавалося, просто приречені на союз у боротьбі зі спільним ворогом - ісламським фундаменталізмом, починають війну на два фронти.

Користуючись моментом, бойовики ІД посилили наступ на курдські поселення - місто Кобані, куди так і не доїхали активісти, і Хасеке - ще одне екс-сирійське курдське місто, де мешкає півмільйона людей.

Також користуючись моментом, опозиційні до турецького президента Ердогана політсили - як курдські, так і турецькі - розпочинають серію масштабних і агресивних мітингів у великих турецьких містах.

У відповідь на що турецька поліція та спецслужби, оговтавшись від сутичок з протестантами, проводить хвилю масованих арештів - за офіційними даними, заарештовано близько 300 осіб, хоча окремі джерела кажуть, що ця цифра сильно занижена. Формально "гребли" ісламістів та їх прихильників, а на практиці правоохоронний каток пройшовся по ісламістах, курдах, і жорстких опозиціонерах, які не мали стосунку ні до тих, ні до інших. Що, з великою ймовірністю, призведе до нової протестної відповіді з боку всіх, хто не відчуває захвату від правління президента Ердогана.

Відповідно, турецький уряд мобілізує армію (формально - для боротьби з ймовірним наступом ісламістів), і вчора увечері виступає з ініціативою проведення екстреного зібрання посланців країн НАТО, щоб обговорити координацію бойових дій проти бойовиків угрупування "Ісламська держава". Ну і курдських сепаратистів, заодно.

А загалом, складається враження, що Туреччина опиняється в ситуації, трохи схожій на нашу. Безвідносно до правових чи моральних оцінок курдського сепаратизму, який не має нічого спільного з вигаданим "донбаським народом" і, не виключено, справді спровокований на рішучі дії ідіотським бажанням турецьких спецслужб "підставити дружній лікоть" своїм давнім противникам, які, замалим, не стали союзниками.

Туреччина стоїть на порозі препаскудного поєднання ймовірної громадянської війни з курдами - і "гібридної" війни з Ісламською державою, яка давним-дано просочилася у значну кількість турецьких міст. І ця війна, ймовірно, може спалахнути не тільки в прикордонних районах, як то було дотепер - а скрізь, де мешкають курди чи прихильники радикального ісламу. Себто на більшій частині турецької території.

Звичайно, відреформована за стандартами НАТО півмільйонна турецька армія - це не українські збройні сили зразка весни 2014 року. Але й протистоять їм не напівп'яні ватники з відносно нечисельними російськими частинами, як то було на початку конфлікту на Донбасі. Проти турків - дві сили, яким, фактично, нічого втрачати. - бо бійців однієї після смерті чекає, без сумніву, рай з гуріями, а інші, опинившись між фанатичними джихадистами і Туреччиною, спокійно і діловито готуються до свого, ймовірно, останнього бою - по можливості озброюючи всіх, включно з жінками й дітьми. Надіятися курдам немає на що, і відступати - нікуди.

Звичайно, ситуацію з курдами поки що можливо "відіграти назад" - але вчорашні заяви прем'єр-міністра Туреччини Ахмета Давутоглу про те, що "авіаційні атаки на курські табори продовжаться стільки, скільки буде потрібно" якось не дуже схожа на пропозицію миру.

В такий спосіб, світ найближчим часом зможе побачити, чи впорається величезна турецька армія - за підтримки всієї решти Північноатлантичного альянсу - з загрозою реальної, а не вигаданої в якості легенди для навчань, гібридної війни.

При тому від швидкості і ефективності відповіді альянсу на загрозливу ситуацію, не виключено, буде залежати і його подальша доля. За цими подіями уважно стежитимуть в Прибалтиці і в Польщі - оцінюючи, як НАТО захищає "своїх". За ситацією варто стежити Україні - вивчаючи корисні уроки ведення гібридної війни - для різноманітності, не на власній шкурі.

А особливо уважно за боями на турецько-сирійському кордоні варто стежити одному дрібненькому чоловічку в Кремлі. Бо навіть не після Туреччини - а паралельно з Туреччиною - буде Північний Кавказ, де Ісламська держава оголосила нещодавно про створення своєї "провінції". І навіть призначила "правителя" - Абу Мухамеда Аль-Кадарі (цікаво, чи це не нове псевдо Рамзана Кадирова?). Якому за останні дні встигли присягнути керівники переважної більшості збройних загонів ісламістського підпілля.