Для чого "Азов" "здає" Маріуполь росіянам

Минуло буквально кілька днів після грандіозного параду на День Незалежності, як в медійному просторі знову назріває "зрада". Топ-новиною більшості агентств став факт виведення полка Нацгвардії "Азов" з Маріуполя.

В "Азові" зазначають, що наказ на вихід бійців із зони АТО надійшов незадовго до Дня незалежності.  "І це робиться в той час, коли на передовій не вистачає людей, а ті, хто продовжує захищати Батьківщину на першій лінії, вже виснажені морально і фізично. Можливо, це робиться для того, щоб бійці "Азова" не заважали владі і проросійськи налаштованому командуванню НГУ здавати позиції і цілі міста", - обурюються в полку.

Наскільки тут політичні причини переважають над військовими, ми і спробуємо розібратися. Перш за все, відзначимо, що батальйон "Азов" (який згодом було розгорнуто в полк Нацгвардії) є однією з перших добровольчих частин на Донбасі і відіграв важливу роль в утриманні Приазов'я.

В його історії було і звільнення Маріуполя на початку червня 2014 року, і жорстка оборона перед обличчям російської агресії, і бої за Широкине в лютому 2015 року.

"Азов" настільки в свідомості звичайного громадянина "злився" з поняттям Маріуполь, що, природно - повідомлення про його виведення багатьма стали асоціюватися з можливістю здачі міста. При цьому це - виключно емоційна оцінка. Якщо ж відштовхуватися від військових міркувань, то справа виглядає трохи інакше.

Перш за все, варто звернути увагу, що статус "Азова" нині - полк Національної гвардії - хоча і посилений танками і артилерією. А основним завданням НГУ є забезпечення громадської безпеки, охорона громадського порядку, пропускний режим та інше, але ніяк не пряма участь в бойових діях на передовій.

Зараз, коли в Маріуполі на постійній основі базується полк морської піхоти, інші підрозділи ЗСУ, які можуть відбити можливий напад супротивника як з моря, так і з суші, необхідності тримати цілий полк просто немає. З завданнями "другої лінії" як, наприклад, стояння на блокпостах і підтримання громадського порядку в прифронтовій зоні, цілком впораються і бійці батальйону "Слобожанщина", які вже прибули на місце.

До того ж запорізький напрямок, куди перекидають "азовців" (до речі, перекидати їх почали вже 10 днів тому, але з незрозумілих причин розголосили цей факт лише зараз), викликає серйозні побоювання військових в тому плані, що є одним з найбільш ймовірних в плані можливого удару з боку "ДНР". Тому посилення другої лінії добре озброєним, мотивованим і екіпірованим підрозділом виглядає цілком логічним фактом. Адже змінюють вони "строковиків" запорізького полку.

Окрім того, поява "Азова" на Запоріжжі в значній мірі зменшить оберти антиукраїнської пропаганди і забезпечить надійний тил південному угрупуванню ВСУ, що забезпечується саме звідси.

Тобто, фактично, ніякої "зради" і можливої ​​здачі Маріуполя чекати не доводиться, все відбувається в рамках військової стратегії утримання супротивника. Однак, ця ситуація в черговий раз ставить запитання про переосмислення ролі добробатів на нинішньому етапі. Бо ж ні для кого не є секретом, що в перший період війни вони діяли практично самостійно, виконуючи невластиві їм функції.

Зараз же, з посиленням силового крила і формуванням структур, почався економічний процес чіткого розподілу функцій. Так, той же "Айдар" та "Донбас" влилися до складу ЗСУ і стали штатними підрозділами зі своїми завданнями і функціями на передовій, "Азов" же вибрав шлях інтеграції в гвардію (політичні мотиви такого рішення більш ніж очевидні - лідер "Азова" Андрій Білецький є близьким до тієї ж політсили, що й міністр внутрішніх справ Арсен Аваков) і тепер, образно кажучи, "пожинає плоди" свого рішення.

Цю ситуацію прекрасно розуміють і в самому "Азові", однак не можуть не скористатися приводом зайвий раз нагадати про себе в медійному просторі криками про "зраду". "Азов", як відомо, організація не лише військова, а й політична, з амбіціями щодо закріплення в якості головної сили правої частини політичного спектру, остаточно витіснивши звідти "Правий сектор", УКРОП і "Свободу", які останнім часом серйозно здали позиції. Так що сприймати заяву "Азова" занадто серйозно і малювати в уяві моторошні картини здачі Маріуполя морському десанту на чолі з Гіві зовсім не потрібно. Поки що ми маємо справу лише з політичним піаром на темі війни та "зради", до того ж - не вперше. За два з гаком роки війни з Росією таких історій було вже більш ніж достатньо і, на жаль, будуть ще.