Як Назарбаєв втік з "канонічної території" Путіна

Про те, що стосунки Казахстану з Росією псуються на очах, запідозрити можна було вже давно. І не тільки з дурнуватих жартів Путіна про те, що "Казахстан ніколи не був державою". Ставлення казахських властей до найманців, котрі воювали на боці донбаських сепаратистів, навчання казахського спецназу, явно "заточені" під протидію гібридній війні – все це давало зрозуміти, що в Астані всерйоз стурбовані можливими російськими фортелями та авантюрами – і без бою здаватись не збираються.

Абсолютно відверто стурбованість Путіна готовністю Казахстану вийти з зони впливу Росії продемонстрував злегка божевільний лист, який Архієрейський собор РПЦ (явно з подачі Луб’янки) надіслав казахському президенту. В листі Московська патріархія в жорстких термінах радить президенту Казахстану не забувати, на чиїй канонічній території він здійснює свою владу.

Все це наштовхувало на думку, що напруга між Астаною та Москвою росте. Що було, до певної міри, дивним – оскільки на зовнішньополітичній арені Назарбаєв більш чи менш старанно зображав російського союзника – відвідував всі СНД-шні посиденьки, закликав "зберегти напрацьовані зв’язки" – і взагалі, вів себе, як Кучма часів розквіту "багатовекторної політики". Москва, тим не менше, продовжувала нервувати.

І зараз стало зрозуміло, чому. Дані про зовнішню торгівлю Казахстану все пояснили.

Зовнішньоторговельний оборот Казахстану і ЄС в 2015 році склав $ 31,2 млрд, що відповідає 51,4% від загального обсягу зовнішньої торгівлі республіки.

А загалом, за минуле десятиліття товарообіг між Казахстаном і ЄС збільшився в 13 разів, а обсяг європейських інвестицій в казахстанську економіку - в 10 разів. На частку ЄС припадає не тільки більше половини казахстанського зовнішньоторговельного обороту, але й 49% залученого іноземного капіталу в економіці Казахстану. У свою чергу Казахстан входить в 30 найбільших торговельних партнерів ЄС, займаючи 26 місце за обсягом загального товарообігу ЄС.

Якщо додати до цього ще й немалий товарообіг з Китаєм, виходить, що казахська економіка не просто диверсифікувала партнерів. Мова швидше йде про завершений планомірний вихід із зони економічного впливу Росії.

Що, відповідно, призвело до далеко вищого ступеню зовнішньополітичної свободи Астани. Яка може і далі розповідати про велику казахсько-російську дружбу – але у відповідь на тиск Росії стосовно розриву стосунків з Туреччиною радить Кремлю заспокоїтись і помиритись з турками. Для загального блага і посилення боротьби з тероризмом, звичайно – як інакше?

Натомість ті залишки торгівельно-економічних зв’язків, які все ще залишились між Казахстаном та Росією, зараз методично добивають вже обидві сторони, обмінюючись торгівельними ембарго. Все почалось із заборони на російські нафтопродукти у Казахстані. Після чого взаємні ембарго посипались як з дірявого мішка – цукерки і молоко, масло і м’ясо, макарони і дині – всього й не перерахувати. Росія, яка впродовж багатьох років і справді була головним торгівельним партнером Казахстану, до кінця цього року ризикує випасти навіть з трійки найбільших.

Таким чином, позбувшись економічної залежності від Москви, і привівши у бойовий стан невелику, але непогану армію (в якій більше половини складають контрактники), а також і чисельні спецслужби, Назарбаєв залишив Путіну лише два сценарії для впливу на Казахстан. Перший з яких – економічні преференції, а другий – масштабна агресія. Жоден з цих сценаріїв для Кремля зараз не є прийнятним. Чого, ймовірно, і прагнули досягнути в Астані.