"Амбарний скандал": Де шукати зраду в сенсаціях від Манафорта

Новина про те, що колишній керівник виборчого штабу кандидата в президенти США від Республіканської партії Дональда Трампа Пол Манафорт заявив, що всі збірники "чорної бухгалтерії" Партії регіонів є чистісіньким фальсифікатом, якщо чесно, не здивувала. Збудувавши кампанію Дональд Трампа на тотальному запереченні очевидних, але невигідних речей, (включно із запереченням слів, сказаних на камери буквально добу-другу назад), цей політтехнолог явно не страждає від жорсткого й нездоланного правдолюбства.

Втім, частина українського посполитого люду – принаймні, судячи з реакції соцмереж – сприйняли заяву Манафорта всерйоз. І навіть почала роздуми на тему "кому було вигідно підробити "амбарну книгу ПР". Хоча заява про "підроблені відомості ПР" не варта того ефірного часу, який на неї витратили.

Бо всі в США чудово розуміють той факт, що Пол Манафорт зараз активно "відбілює" свій імідж. Оскільки, цілком ймовірно, у Трамп-тауері (де в нього є затишна і простора квартирка) йому натякнули, що продовжувати співпрацю із ним, зважаючи на специфічні плями на його іміджі, адміністрація новообраного президента не зможе.

При тому відмивається Манафорт зараз не тільки і не стільки від історії з чорною бухгалтерією Партії регіонів (хоч і від неї, звичайно, теж) – скільки від звинувачень в зайвих симпатіях до Росії, а також в намаганні закулісно впливати на призначення посадовців у новій адміністрації. До речі, задовго після того, як його іще в серпні з тріском виставили з команди Трампа. Що найцікавіше, за інформацією вашингтонських завсідників, цей процес ніяк не заважає Манафорту продовжувати просувати на ключові посади в майбутній адміністрації бажані для нього кандидатури.

Щодо можливих зізнань "українського уряду" американському політтехнологу стосовно "сфальшованих відомостей", то все теж достатньо очевидно. Звичайно, нашу владу можна запідозрити багато в чому – в корупційності, невиконанні виборчих обіцянок і ще багатьох-багатьох гріхах. Але уявити собі українського посадовця при тверезому глузді, який, дивлячись в чесне обличчя Пола Джона Манафорта-молодшого, візьме, і просто так, від чистого серця, розповість йому важливу і потенційно вибухонебезпечну державну таємницю, не вдається ніяк. Власне, сумніви в правдивості цієї заяви особливо підкреслює посилання на "український уряд" як на джерело. Бо подібні повідомлення на засіданнях Кабміну, здається, не робились – а в будь-якому іншому випадку доречним здавалось би назвати якесь конкретніше джерело інформації, а не "уряд" загалом.

В сухому залишку ми бачимо спекулятивну і нічим не підкріплену заяву чоловіка, з методами якого, здається, не зміг змиритись навіть Дональд Трамп. І єдине запитання, яке залишається після цієї історії, стосуються того, чому питання виплат Манафорту з каси ПР хвилюють його самого, хвилюють американську пресу, хвилюють Дональда Трампа, хвилюють навіть Володимира Путіна, який викликав Віктора Федоровича на очну ставку, результатами якої, за чутками, залишився дуже незадоволений. І якось не дуже хвилюють власне НАБУ, яке впродовж року так і не продемонструвало радикального прогресу у розслідуванні деталей та адресатів отримання коштів із "чорної каси". Бо, якщо випадок надто складний, українським детективам, ймовірно, варто звернутись за допомогою до закордонних колег – справа, все-таки, міжнародної важливості. Та й новообраному президенту США варто допомогти обрати собі правильних людей з числа тих, які не співпрацюють з януковичами. Чи, принаймні, на цьому не попадаються.