На які запитання не дасть відповіді сьогоднішній саміт Україна-ЄС

У стосунках Україна-ЄС набралось чимало моментів, далеко менш резонансних, ніж безвіз чи санкції – але потенційно не менш небезпечних для добрих стосунків. І на сьогоднішньому саміті, ймовірно, про них принаймні почнуть говорити

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
На які запитання не дасть відповіді сьог…

Головної інтриги сьогоднішній саміт позбавили заздалегідь. З безвізом, цілком сподівано, нічого не вийде – у кращому випадку, українцям доведеться чекати десь до початку наступного року. А часті й публічні заяви Порошенка про "безвіз в листопаді" так і залишаться рядком в рубриці "невиконані обіцянки" – хоч і не з вини президента.

За затримку із безвізовим режимом в ЄС навіть вирішили виділити грошову компенсацію: Брюссель надасть додаткову фінансову підтримку для боротьби з корупцією в сумі 15 мільйонів євро, та ще 104 мільйони для реформування українського державного управління. Помітна частина цих грошей піде на підвищення зарплат держслужбовців. Той факт, що безвіз призначався одним (громадянам України без диппаспортів і адмінможливостей), а "компенсація" дістанеться зовсім іншим, це вже, звісно, подробиці.

Втім, не безвіз єдиний стане непростою темою для розмови українських дипломатів та посадовців із європейськими колегами. Список питань, на які на даний момент немає відповідей ні в України, ні в ЄС, зібрався доволі довгий.

Перше із них, наприклад, полягає в тому, що робити з наміром Росії постачати газ в обхід України. І якщо "Турецький потік" поки так і залишається фантомом із невизначеним майбутнім, то розширення "Північного потоку" – і активізація використання Росією газогону OPAL для подальшого транспортування газу з півночі Європи – це сувора реальність. Україна хоче протидії цим планам з боку європейських регулюючих органів. Росіяни через лобістів та зацікавлених німецьких бізнесменів намагаються забезпечити з боку регуляторів схвальну мовчанку. Європейці ж кажуть, що "все буде за законом" – і, схоже, гарячково думають, за яким саме.

Непростим залишається і питання про те, що робити з асоціацією між Україною та ЄС, яку заблокували в Нідерландах. В силу відсутності прецедентів, це питання взагалі зависає в повітрі. Хоч тут в ЄС принаймні є можливість відтермінувати рішення, продовживши "тимчасове використання" угоди до моменту, коли нідерландський демарш вдасться залагодити в легальному полі. Хоча заступник глави Адміністрації президента України Костянтин Єлісєєв і пообіцяв, що "стратегічним саміт буде з точки зору, що ми маємо ухвалити стратегічне рішення щодо Угоди про асоціацію".

Нікуди не поділося й питання про рівень корупції в Україні. Бо можна опублікувати чимало переможних реляцій на цю тему – але якщо міністру однієї з європейських країн для пришвидшення всиновлення української дитини пропонують дати хабар, і справа зрушується з місця тільки після втручання МЗС і міністра іноземних справ Клімкіна особисто (а винних при тому ніхто навіть не шукає), то ніякі реляції не допоможуть.

Та й щодо санкцій у європейських партнерів виникне закономірне запитання щодо того, як Україна бачить подальший розвиток ситуації на Донбасі. Ні, мова навіть не про "зраду" і намагання нас "кинути" – а просто про те, чи є у Києва якась стратегія подальших дій у конфлікті, який поки не переходить навіть в заморожену фазу.  Чи все обмежується глухою обороною – і закликами про допомогу з боку світового товариства. Хотілось би вірити, що українська делегація матиме напоготові адекватні відповіді. 

"Саміт Україна-ЄС буде важливою нагодою не для підняття келихів, а для звірки годинників", - як делікатно і високохудожньо описав ситуацію очільник українського МЗС Павло Клімкін. Хотілось би вірити, що ті годиники покажуть бодай би одинаку дату – не кажучи вже про години з хвилинами. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme