Кому допоможе зламана пошта Суркова

Суркова, схоже, таки підламали. Бо поки браві хакери показували громадськості лист (один) з доданими файлами (двома), в яких не надто грамотною російською мовою йшлося про долі світу, України і Закарпаття (при чому автор листа "для конспірації" називав себе різними прізвищами в шапці листа і в підписі, для чогось роздруковував і криво сканував файли, які і без того в нього ніби були, та робив інші несподівані речі) все було дуже схожим на "роман з продовженням", написаний якимось патріотично налаштованим підлітком. Ну чи не надто талановитим оперативником, як на те пішло.

Проте коли сьогодні хакери (чи хто там ховається під вивіскою "Кіберхунта", старанно зареєструвавши свій домен в Скотсдейлі, що на Арізонщині, і приховавши прізвища) повідомили, що вороги "відреагували на наживку". Яку і для чого "наживку", втім не уточнивши. При тому хакери виклали дампи, - і стало зрозуміло, що все-таки щось їм добути вдалося. В опублікованих ними документах теж, насправді, немає нічого однозначно сенсаційного – але масштаб натякає на те, що йдеться все таки про переписку, а не криво зліплений фейк. Мав місце чи то "злам", чи то "злив" – але як мінімум частина документів виглядають справжніми. Проблема в тому, що опубліковані дані стосуються минулого часу. І кажуть нам про речі, більшість з яких ми й так знаємо.

Безумовно, службові документи Суркова періоду 2014 року становитимуть в майбутньому немалий інтерес для істориків. Але не за те ми цінимо хакерські "зливи". А найоперативніші і "найсмачніші" дані за цей і минулий роки поки залишились поза межами громадської уваги. Чекають на своїх "дослідників" з СБУ, треба думати.

Після цього, безумовно, здійметься хвиля громадського обговорення на тему "справжній архів – несправжній архів", "вкрали самі – чи їм злив Володін" (або хто завгодно іще з російських опонентів Суркова), "наїзди на активістів, яких "використовують втемну" були від початку – чи їх додали пізніше" – і т.д.

Але вся ця хвиля, за великим рахунком, не матиме аніякісінького значення. Хвилі на болотній фейсбучній воді, які затихнуть за кілька днів, не більше того. А для реальної оцінки ефекту від публікації сурковської пошти значення матиме лиш один факт, про який ми довідаємось в найближчі тижні, максимум – місяці.

Якщо за результатами аналізу сурковської переписки посадять бодай десяток-другий помітних агентів "руського міра" – значить, "хак" чи "злив" був недаремним. Хто, коли і як добув документ – стане не надто важливим.

Якщо ж актуальна оперативна інформація потоне в шухлядах спецслужб, а в публічному просторі все обмежиться розмовами про те, хто тут насправді "агент Кремля, що розхитує човен української державності", а хто, навпаки, його рятівник  – то можна буде сміливо сказати, що навіть вкрадена хакерами переписка Суркова працює йому на користь.