Чому російські ЗМІ кастрували Юнкера, а ми утримуємо путініста Пан Гі Муна

Як і передбачало depo.ua, Петербурзький міжнародний економічний форум не приніс Володимиру Володимировичу надто багато щастя.

Запрошений на роль “європейського гостя” і “відбудовувача мостів між Росією і світом” президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер замість того, щоб увесь час посміхатись і мріяти про великі перспективи співпраці, наговорив купу тривіальних капостей. Про скасування санкцій, яке відбудеться тільки після виконання мінських угод, і про порушення „основних принципів міжнародного права”, яким була анексія Криму, наприклад. В результаті у більшості російських ЗМІ від його промови залишились подяки за гостинність господарів і сакраментальних мовних фігур про те, що він хоче “відбудувати мости”. А частина українських ЗМІ так все це й передрукувала — на радість “зрадофілам” та “євроскептикам”.

Ще в програмі Петербурзького міжнародного економічного форуму були виступи недобитих російських ліберал-економістів в особі Кудріна, Улякаєва та Силуанова, які майже що сіяли паніку і дуже обережненько пробували “плюнути на святе”. Натякаючи, що в країні неідеальна кредитно-фінансова політика, валютні запаси скорочуються, і ні реформ, ні грошей немає — і не знати коли будуть. І взагалі — що ті, хто дружить з головою, мають нахабство з Росії втікати. Зважаючи на те, що ПМЕФ — це демонстрація російського лібералізму, їх навіть особливо не зацитькували.

Єдиним здобутком російського президента від усієї недешевої події, задуманої і спланованої як демонстрація російської відкритості і задіяності у світовій економіці, вийшов виступ нещодавно нагородженого Путіним “за заслуги” генерального секретаря ООН Пан Гі Муна. Який, нагадаємо, заявив, що Росія як постійний член Ради безпеки має "відіграти критично важливу роль" у вирішенні "нагальних глобальних питань, від завершення конфліктів в Україні й Сирії до захисту прав людини і контролю за непоширенням зброї масового знищення". Що викликало цілком сподівану іреакцію української дипломатії.

Хоча, з якоїсь точки зору, у логіці генсеку не відмовиш. Конфлікт на Донбасі і справді дійде кінця, коли Путін забере війська. Рівно як і Асад не довго втримається без російської допомоги. І з правами людині на планеті стане помітно краще, тільки-но Путін випустить усіх політзеків, перестане пресувати недобитки російської опозиції і перекриє потік пропагандистської субстанції на телебаченні.

Але річ на цей раз не в суті, а у здоровому глузді. Який бюрократам з ООН дедалі частіше відмовляє. За логікою Пан Гі Муна, найпростішим способом припинити Другу світовуі, скажімо, в 1941 році — це звернутись до Німеччини — авторитетної європейської держави, активної учасниці Ліги Націй і т.д. з пропозицією "відіграти критично важливу роль" у вирішенні "нагальних глобальних питань, від завершення конфліктів в Європі й Африці й до захисту прав людей, особливо - євреїв”. А військам союзників, замість розпалювати чергову криваву війну, варто перебратись у табірні однострої і вирушити на будівництво нових концтаборів.

На щастя, тоді Пан Гі Муна іще не було. На жаль, тепер він є. І Україна сплачує щороку 3 мільйони доларів для того, щоби це джерело мудрості могло потішитись черговою путінською нагородою і ще трохи повчити жити нас і наших європейських союзників, яким воно дорікає в “будівництві нових стін” і “рухові в неправильному напрямку”. Невже у нас немає кращого застосування цим грошам?