Чому Захід не може підібрати для Путіна батіг належного розміру

Новина про те, що 17 жовтня європейські лідери мають намір обговорити нові санкції проти Росії через погіршення ситуації в Сирії, не здивувала, за великим рахунком, нікого. Зокрема, мова йде про можливість введення санкцій проти 12 росіян, а також 20 офіційних осіб сирійського режиму, причетних до знищення мирного населення.

Подібні санкції, як не крути, виглядають трохи дико. Бо після того, як посадовці що Великої Британії, що Франції неодноразово і голосно говорили про військові злочини, вчинені сирійським диктатором і його російським колегою, "кара" у вигляді заборони на поїздки до ЄС – чи навіть конфіскацію зарубіжних активів осіб, які, скоріше за все, і до Європи не їздили, і гроші в ній навряд чи зберігають (принаймні, на своє ім'я), виглядає не зовсім адекватною. Так виглядала б заборона на поїздки до Ізраїлю нацистським злочинцям. При тому багато поважних людей витратять багато годин часу на подібну демонстрацію "стурбованості і обурення".

Звичайно, подібні санкції зазвичай є "ударом по іміджу країни". При тому зараз всім задіяним у процесі цілком зрозуміло, що у випадку Росії продовжувати шукати "імідж" – і по ньому "бити" – є заняттям цілком безцільним.

Натомість інший обговорюваний варіант впливу на Росію та Асада – це примусове встановлення "безпольотної зони" над Алеппо з твердою обіцянкою збивати все, що в неї таки залетить. І такий варіант є, по суті, початком військових дій. Бо без пари-трійки реально збитих літаків ні Асад, ні Путін в "безпольотну зону" не повірять.

Такий варіант, з одного боку, виглядає цілком належною відповіддю на відмову Росії та Асада припинити знищення мирного населення. З іншого боку, як громадськість, так, не виключено, і керівництво більшості західних країн до прямого силового зіткнення поки не готові. Тому справа обмежується розмовами про зону – а не розгортанням флоту в місці подій і перевіркою готовності зенітних ракет.

Таким чином, в арсеналі Заходу стосовно Росії (якщо не рахувати секторальних економічних санкцій, звичайно, які довели свою ефективність, як то визнав вчора російський президент) залишились "мухобійки" персональних санкцій і "довбня" відкритої війни. Підняти яку Захід поки не готовий.

Проміжні відповіді – на кшталт "гібридних дій" приватних військових компаній, які б допомагали повстанцям (особливо з протиповітряною обороною) ні Вашингтон, ні Брюссель не розглядають принципово. Вони – поза межами звичного правового поля.

Основою сучасного міжнародного права (в межах якого діє Захід) є трактат De jure belli ac pacis юриста Гуго Гроція, написаний в XVII столітті. Іще від того моменту право було призначене для розмежування між миром і війною – і гуманізацію останньої шляхом введення загальнообов’язкових норм. Не вбивати полонених, не чіпати цивільних, і т.д. Росія, відмовившись від цих концепцій на користь "гібридної війни", повернулась навіть не до Середньовіччя – до Темних віків, що йому передували. І якщо Заходу не вдасться знайти належну і жорстку відповідь на подібну практику – за Росією слідом може вирушити ще багато, багато держав, які вирішать, що подібний спосіб реалізації геополітичних амбіцій є може й не дуже шанованим – але достатньо дієвим.