Чиїми інтересами заплатить Штайнмаєр за мрії про договір з Путіним

Вчора очільник МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр в інтерв'ю Welt похвалився дипломатичним і миротворчим успіхом.

Почалась історія цього успіху іще в кінці літа на неформальній зустрічі голів МЗС 40 країн-учасниць ОБСЄ, де Штайнмаєр попередив колег, що світ скочується до гонки озброєнь через політику Росії – і запропонував підготувати договір з Росією, який би забезпечив контроль над кількістю озброєнь. В результаті прийняття такого договору, ясна річ, всіляка гонка озброєнь негайно припиниться.

І от до вчорашнього дня до ініціативи Німеччини про прийняття нової угоди про контроль над озброєннями з Росією приєдналися 15 країн Європи.

До списку миролюбців і миротворців, крім Німеччини, додались Австрія, Бельгія, Швейцарія, Чехія, Іспанія, Фінляндія, Франція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Румунія, Швеція, Словаччина, Болгарія і Португалія.

"Європейська безпека під загрозою. З урахуванням складнощів у відносинах з Росією, нам потрібно нарощувати діалог, а не скорочувати", - заявив учора Штайнмаєр. На думку якого, діалог "допоможе запобігти ескалації гонки озброєнь після дій Росії в Криму і на сході України". Далі ініціативу запланували обговорити 8-9 грудня на зустрічі на рівні міністрів в Гамбурзі.

Насторожує, звичайно, той факт, що у списку потенційних підписантів угоди з Путіним чомусь не видно країн, особливо зацікавлених в контролі над російськими озброєннями. Ну там Польщі, Литви, Латвії та інших, хто має чітке та відносно свіже уявлення про російську договороспроможність та послідовність у виконанні договорів.

Не отримала підтримки німецька мирна ініціатива і у "вашингтонському обкомі". За чутками, ідею Штайнмаєра у США банально висміяли, справедливо наголосивши, що Путін просто не сприйме подібного договору всерйоз.

Врешті, все це можна було б сприйняти як чергову безнадійну, але загалом нешкідливу спробу "дати Путіну шанс на виправлення". Це за умови, що Путін подібний шанс демонстративно відкине. Чого, на жаль, може не трапитись.

Бо вся історія з "новим роззброєнням" дає Москві чудесну можливість для маніпуляцій, самопіару і відвернення уваги від реальних проблем. А також для закулісного жорсткого торгу з ЄС. В процесі якого Кремль однозначно вимагатиме від ЄС поступок в обмін на договір.

Про характер поступок, які на даний момент Путін захоче від Європи, можна легко здогадатись. Навряд чи це буде безкоштовний доступ росіян до європейських музеїв. Швидше, буде йтись про збереження безперешкодного доступу до помітної частини української території – за умов відміни антиросійських санкцій. Виключно для "збереження миру" і "уникнення гонки озброєнь".

А якщо узагальнити, то будь-яка спроба примирення з агресором до моменту відновлення ним довоєнного стану політичних кордонів є не просто ознакою слабкості та шляхом до втрати міжнародного авторитету. Така спроба є прямим стимулом для Кремля продовжувати силові авантюри, які, в сухому залишку, посилюють, а не послаблюють його геополітичну позицію. Тому намагання "примиритись з Путіним", яке допускає можливість збереження Росією бодай якихось переваг, здобутих силовим шляхом, є саме тим різновидом доброго наміру, який неминуче веде до пекла.