Що захоче Путін за свій дозвіл на удари по КНДР

Північна Корея таки запустила свою балістичну ракету. У супроводі незліченних заяв про необхідність одуматись і не провокувати сусідів, балістична ракета – буцімто з супутником "Кванменсон-4" на борту – полетіла вгору і на південь, пролетіла над Окінавою, і сховалась в небесній блакиті.

Телебачення КНДР стверджує, що ракета успішно вивела супутник, всі решту, хто відстежував її політ, скромно утримуються від коментарів стосовно її подальшої долі.

Запуск "різко засудила" Рада безпеки ООН – вся, без винятків, включно з Росією та Китаєм, які стверджують, що їм теж набридло прогресуюче безумство молодого північнокорейського лідера. Довірі до цих заяв трохи заважає інформація посадовців Південної Кореї про те, що ключові деталі балістичної ракети були передані Пхеньяну Росією. Хоча, звичайно, вже найближчим часом російський МЗС повідомить, що це не що інше, як чергова "інформаційна провокація". І нагадає, що Росія закликала Північну Корею утриматись від запуску. Як і вся решта світу.

Втім, яким би не було походження північнокорейської ракети, зараз перед світовою спільнотою постає єдине логічне питання – що робити далі. Бо навіть якщо даний конкретний екземпляр ракети Пхеньяну подарували російські товариші – немає жодної гарантії, що корейці не зуміли його скопіювати. Зважаючи на той факт, що місяць тому Пхеньян заявив про успішне випробовування водневої бомби (теж не підтверджене – і, можливо, навіть імітоване потужним звичайним зарядом), світ стоїть зараз перед тим, що абсолютно божевільний і практично ніким не керований маніяк має не тільки країну з 25 мільйонами нещасних, які перебувають під його владою, але й щось схоже на ядерну зброю – і щось схоже на засоби її доставки.

Південна Корея пообіцяла, що Пхеньян "дорого заплатить" за ігри з ракетою. Японія вже пообіцяла подумати над новими санкціями проти КНДР. У Вашингтоні вже й так роздумують над розширенням санкцій – ще з 13 січня, коли розімлілим від свят конгресменам повідомили, що 6 січня Пхеньян випробував чи то термоядерну бомбу, чи то її ядерний "детонатор".

Проте у випадку з Північною Кореєю санкції, схоже, не найкращий спосіб чогось досягнути. Чому яскравою ілюстрацією можна вважати ефект від попередніх санкцій, у 90-х роках минулого століття. Тоді в країні від голоду, за різними даними, загинуло від 100 тисяч – до 2 мільйонів осіб. І припинити голод вдалося лише завдяки масштабній допомозі з боку "проклятих ворогів" – США та Японії. Все це разом не змінило ні позиції КНДР стосовно ядерної зброї, ні ставлення Пхеньяну до решти світу.

Чи відважиться Захід на відвертий геноцид 25 мільйонів людей задля припинення розробки ядерної зброї та ракетних технологій – питання тривіальне, і відповідь на нього очевидна.

У подібній ситуації практично єдиним виходом залишається потужний повітряний удар по ракетній та ядерній інфраструктурі Північної Кореї. В результаті якого загине значно менше людей, а розробка стратегічних типів озброєнь буде відкинута на роки, якщо не десятиліття назад.

Але для такої акції потрібна згода двох країн, які в недалекому минулому були гарантами безпеки КНДР. Китаю та Росії.

Спосіб впливу на Китай у Заходу зараз є. Різке падіння валютних резервів і скорочення економічного росту роблять Пекін куди як уважнішим до побажань Вашингтону. І якщо на окупацію Північної Кореї Китай все рівно не погодиться – ні за яких умов, то домовитись про можливість лімітованого повітряного удару цілком реально. Корейська ядерна програма не викликає в Пекіні жодного захоплення.

Натомість з Росією буде складніше. Не маючи принципових заперечень проти "пацифікації" КНДР, Кремль, втім, торгуватиметься за свою згоду до кінця. Найбільш ймовірний предмет торгу – повне і беззаперечне закріплення прав Росії на Курильські острови, суперечка за які з Японією триває вже більш ніж півстоліття. Але окрім чотирьох островів, у процесі цілком можуть виплисти ще й один півострів – та дві "народні республіки" на додачу. І хоча у випадку з Сирією Заходу вдалося чітко відокремити "мухи від котлет", а російські ігри з Дамаском – від російських ігор на українській території, українським дипломатам варто бути насторожі стосовно нових ініціатив своїх московських колег.