Американці зрозуміли, чому з Дональда Трампа не вийде президента

Зазвичай, дебати кандидатів на посаду президента США – достатньо нудне видовище. Два, за великим рахунком, актори, озвучують тези, підготовані для них великими командами їхніх аналітиків, офіційних та неформальних радників, чи навіть сторонніх експертів. Цих акторів готують до відповіді на кілька сотень можливих питань, які гіпотетично можуть вигадати в штабі противника. При тому написані експертами тексти актори-кандидати мусять виголошувати гарно, з чіткою дикцією і максимумом переконливості.

Цього року вийшло не так. Ні, звичайно, Гілларі Клінтон намагалась грати в класичну гру – хоч при тому й було помітно, що вона більше звикла складати тексти, ніж їх виголошувати. Але при тому їй – як і більшості глядачів – було зрозуміло, що вона спілкується з людиною, проти якої не допоможе жодна раціональна аргументація. Проти людини, яка прийшла на дебати з однією-єдиною ціллю – здолати суперника. Трамп явно не готувався до цього ефіру, не просиджував ночі з радниками й аналітиками, і не роздумував, на якому саме каверзному питанні може спіймати його Клінтон. Він прийшов на дебати, щоби говорити своїм виборцям приємні для них речі, по можливості насміхаючись при тому над Клінтон і затикаючи рота ведучому, який періодично ловив його на брехні. Власник популярного реаліті-шоу просто продовжує грати звичну роль, не особливо хвилюючись через зміну декорацій.  

І все це мало би право на існування, якби Дональд Трамп мітив у актори, телепроповідники чи навіть в ризиковані бізнесмени (чим він, по суті, і є). Бо найбільший ризик в цих професіях – це невдало зроблена робота, чи банальне банкрутство. Смак якого, до речі, добре знайомий Дональду Трампу. От тільки тепер він хоче стати президентом Сполучених Штатів Америки. Залишаючись при тому жахливо далеким від тих обов’язків, які передбачає ця непроста посада.

"Я за НАТО" – голосно заявляє Трамп. А потім починає перераховувати країни, які "користуються американським захистом" і при тому "нічого нам за це не платять". Явно і щиро не розуміючи тонкої різниці між угодою про поставку піцци – і військово-оборонним союзом.

І при тому, в разі обрання, відверто стимулюючи такими заявами Росію до цікавих геополітичних експериментів з розряду "А чи захищатимуть США Естонію? Ні? Добре, а Польщу?". Подібні пасажі, мабуть, особливо весело чути Гіларі Клінтон, яка на чолі Держдепу багато років переконувала Путіна в непорушності Північноатлантичного альянсу.

Далі – більше. На запитання про те, чи допускає він використання ядерної зброї, Трамп заявляє: "Я однозначно не здійсню першого удару". А за лічені секунди констатує, що все залежить від обстановки, і "ми повинні бути готовими до всього, і я не можу прибрати зі столу жодну альтернативу". При тому залишається враження, що Трамп нічого насправді не приховує. Він просто не знає – ні про "неписані правила" доктрини ядерного стримування, ні про стратегічні плани американських штабів, ні навіть те, що його виборці думають про застосування ядерної зброї.

Аналогічно ситуація виглядає з питаннями протидії тероризму, кризою біженців, і практично всім решту, що стосується зовнішньої політики США.

При тому суперниці Трампа можна багато чого закинути – промахи на посаді держсекретаря, слабке здоров’я чи відсутність особливої теплоти в публічних виступах. Але в питаннях компетентності Гілларі Клінтон стоїть вище не тільки за Трампа, але й за півдесятка останніх президентів США.

Що й оцінили американські глядачі, виставивши свій "рахунок матчу" – 62:27 на користь екс-держсекретаря.

Звичайно, сьогоднішні дебати – лиш перші з чотирьох. Клінтон і Трампу ще доведеться зустрітись 9 і 19 жовтня, а 4 жовтня пройдуть дебати віце-президентів. Цілком може бути, що кандидат республіканців вивчить свій урок і спробує грати по-іншому. Хоча для того, щоб зрозуміти й осягнути сучасну міжнародну політику, треба десятиліття, а не тиждень.

Але той факт, що демагог, популіст і явний симпатик Володимира Путіна публічно пошився в дурні, зазнавши очевидної поразки у відкритій дискусії з Клінтон, звісно, не може не тішити.