Закон про вибори, як лакмусовий папірець обману суспільства

Зараз знову активізувалися розмови про новий закон про вибори
Закон про вибори, як лакмусовий папірець обману суспільства
Закон про вибори, як лакмусовий папірець обману суспільства

Ця тема тепер дійшла до Евересту нашого політикуму: до заяви послів ЄС. І тепер, можна не сумніватися, нас всіх рівнях всі почнуть кричати про те, що нам потрібен закон про вибори, який врятує країну.

Для всіх тих, хто вже ввійшов в соціально-мережевий і телелешоу-естаз з цього приводу, чи тільки збирається це зробити, я хочу запропонувати кілька думок, які дещо йдуть врозріз з лінією громадськодумної програми.

1. Європейці почали говорити про цей закон виключно з однієї причини: вони вважають, що вибори неминучі (хоч і повторюють, як мантру, що вони вважають вибори злом), а тому потрібно міняти правила гри зараз. Які мають бути ці правила гри вони не знають і, в цілому, їм все одно. Для цього є грантоїди (громадянське суспільство), яке підкаже де і які коми треба розставити. Колись Маяковський, після написання своїх віршів говорив своїй коханці Лолочці Брік: “Пусть Брик (чоловік Лолочки) расставит запятатки”.

2. Громадянське суспільство давно взяло гранти на написання нового закону і тут ми можемо побачити дві лінії поведінки. Перша – почнеться війна за те, хто переможе в номінації автор закону про вибори і отримає хороший шанс виграти чергове кількарічне фінансування. Другий: всі 3-4 організації об’єднаються і почнуть спільно розповідати про партисипативну демократію, інклюзивність процесів і транспарентність ще там чогось. Одним словом, все буде як завжди, хоча спільний знаменник всіх цих процесів один: інша (відмінна від “громадськості”) точка зору є злочинною по відношенню до українського народу.

3. Я відкрию страшну таємницю: закон про вибори не має жодного значення поки у нас існує підкуп виборців. Навіть наша нинішня дегенеративна система виборчого законодавства була б адекватною, аби не підкуп. Але повірте мені, ніхто з політичних сил не буде нічого робити по боротьбі з підкупом. І громадянське суспільство також нічого не буде робити. Чому? Тому що вибори - це гроші, дуже хороші гроші. І лояльність коштує дорого. Дві сотні округів (відкриті списки – це також округи) дають можливість в одній області бути принциповим, в іншій лояльним, подекуди чесним чи частково чесним. А ОБСЄ і європейцям взагалі все це нецікаво – не стріляють на дільницях, відкритого дурдому нема, от і добре. Народ на вулиці не вийшов масово – значить все відбулося в межах демократичного вибору.

Саме тому, розмови про закон про вибори – це димова завіса. Це зміна правил гри, які допоможуть партії Х перемогти партію У. І всі крики про недемократичний майбутній закон – це крики тих, хто вважає, що запропонована система дозволить конкуренту на старті мати кращі шанси (або законопроект конкурента по грантах може перемогти). Конкурентність, транспарентність чи законність – це красиві слова. В основі лежать зовсім інші процеси.

І останнє. Закон треба міняти, але головне не довести ситуацію до абсурду, бо ми почнемо війну не за принципи, а за тимчасові політичні дивіденди.

Більше політичних новин читайте на Depo.Влада