Який "Шатун" Україні готують у Льовочкіна

Минулого тижня директор інституту Сергія Льовочкіна Андрій Єрмолаєв намалював апокаліптичний сценарій на наступний рік. Його "пророцтва" не отримали широкого розголосу, хоча заявам керівника Інституту стратегічних досліджень часів Януковича, насправді, варто приділити увагу. Перш за все тому, що Льовочкін був і залишається тією фігурою, яка підтримує стосунки з певними групами впливу як в українській, так і в російській владі, а, отже, може бути провідником їх політичних інтересів в Україні.

Зі сказаного Єрмолаєвим ключові три "зради". Перша, її його інститут проводить вже давно, Україну починає "трясти", внаслідок чого слід очікувати на акції соціального протесту через високі тарифи і падіння рівня життя. Друга, сценарій "двох Україн", коли посилюватимуться відцентрові процеси. На думку політолога, зараз триває формування альтернативної східної еліти, яка б створила план розвитку Донбасу або як автономної федеративної частини України, або ж як самостійного регіону. Він вважає, що в офіційного Києва іншого плану, окрім війни, для Донбасу немає. Третя – криза режиму, спричинена звинуваченнями у корупції, яка призведе до серії потрясінь – від перевиборів до можливого застосування зброї.

Темою розколу України Єрмолаєв не здивував – вона завжди на порядку денному "регіоналів", одним зі стовпів яких був Льовочкін. З нею вони вже догралися до збройного конфлікту на сході країни, а оскільки жодного покарання за це не понесли, продовжують далі. Чи вдасться це зробити? Скажемо так: якщо спецслужби не придушать в зародку ініціативи низки місцевих рад про договірні стосунки з центром, обов’язково будуть спроби розгойдувати регіони. Поки, на жаль, реакції СБУ на подібні речі не видно.

Інший ризик, про нього мало говорять менше, результати виборів в об’єднаних тергромадах. З одного боку – це крок до децентралізації, але з іншого – поки важко сказати, чи не обрали на цих виборах відвертих розкольників, які провокуватимуть конфлікти на місцевому рівні під соусом захисту інтересів громади. Те, що це цілком реально, демонструють нинішні місцеві ради, які дозволяють собі приймати незаконні рішення про договірні стосунки з Києвом або висловлюють недовіру уряду. Що ж до "східних еліт", про які каже Єрмолаєв, то це, скоріше, натяк Москві, що екс-"регіонали" готові замінити Захарченка і Плотницького. Насправді ніякого реального плану з деокупації захоплених Росією територій в "східних еліт" не існує і ніколи не існуватиме, окрім федералізації, автономії і тому подібної ахінеї.  

А от перший і третій сценарії, описані Єрмолаєвим, вже активно впроваджуються. Перші пробні акції протесту ми спостерігали кілька тижнів тому під Нацбанком. Вони виявили проблему служок Москви з мобілізацією протестної "біомаси". Справжніх вкладників банків там було небагато, то ж масовку забезпечували мітингарі-заробітчани. Втім, ризик локальних мітингів дійсно існує. Більше того, їх інспіруватимуть з метою поступового формування громадської думки про "передреволюційну ситуацію" в країні. 

Як засвідчила історія з перестрілкою між поліцейськими в Княжичах, союзників влади серед мас-медіа майже не лишилося. Таку поведінку телеканалів, за кожним з яких стоїть якийсь переважно невдоволений владою багатій, прорахувати просто – вони так торгуються. То ж ставка робитиметься на максимально несприятливу картинку для влади й болючі акценти. Головна мета – не соціальна революція, а саме посилення політичної кризи. Такі сценарії обкатані на Грузії, де Москві вдалося прибрати подразник у вигляді режиму Саакашвілі, у Молдові, де президентом після низки гучних корупційних скандалів, в які вляпалися орієнтовані на Захід політики, до влади прийшов проросійський Додон. Щось подібне бачимо і в Македонії, на політикум якої Росія зберігає значний вплив. Так звані "плівки Онищенка" засвідчили, що цей "шатун" запущений і в Україні.

Єрмолаєв називає свій аналіз "існуючими ризиками". Насправді ж це - дорожня карта для опозиції на 2017 рік: розгойдування країни, особливо регіонів - перевибори парламенту - антипрезидентська коаліція – капітуляція - дочасні вибори президента.