Влада

Хто прийшов на місце "смотрящих"

Як змінилися центри впливу в регіонах і столиці після втечі Януковича

28 вересня 2015, 21:40

Хто прийшов на місце "смотрящих"

За часів Януковича "смотрящими" називали тих, хто збирає данину з бізнесу в тому чи іншому регіоні, прикриваючись своїм дахом у верхньому ешелоні влади. Якщо "смотрящіє" виходили за рамки злодійських понять про пристойність, їх виводили з гри, як це сталося, наприклад, із запорізьким "смотрящим" Євгеном Анісімовим, відомим у місцевих кримінальних колах на прізвисько Онісім. У жовтні 2013-го він був затриманий столичним УБОЗом в аеропорту "Бориспіль" за підозрою у скоєнні ряду тяжких злочинів, проте в січні 2014-го його випустили під домашній арешт, після чого він зник з поля зору правоохоронців. До речі, в Запоріжжі досі фігура Онісіма не знята з дошки і бере участь у нових політичних розкладах.

Після втечі Януковича термін "смотрящий" залишився, хоча його значення змінилося. Тепер він використовується в тому контексті, що у всіх великих політичних сил, включаючи і мільярдерів з політичними інтересами загальноукраїнського масштабу, таких як Рінат Ахметов або Ігор Коломойський, є свої "куратори", "відповідальні", "уповноважені" в регіонах - якщо і не в кожному, то, принаймні, в тих, які ці сили вважають або намагаються зробити своїми базовими.

У цьому номері "ДС" спільно з порталом depo.ua розглянули основні центри впливу в столиці та в усіх регіонах, за винятком окупованого Криму. Це дозволяє зробити деякі висновки і про ситуацію в країні в цілому. Тільки про деякі області можна сказати, що там головним центром впливу є губернатор. Ще в кількох областях губернаторів доповнюють своїм політичним вагою великі фігури з оточення Петра Порошенка. Але чимало й таких регіонів, де є дві-три приблизно рівновеликих за своєю силою угруповання, які іноді жорстко конкурують один з одним, іноді мирно співпрацюють, тому що поділили сфери інтересів. При цьому місцева президентська команда може навіть і не входити в число цих двох-трьох найвпливовіших.

Дана картина, безсумнівно, зміниться після жовтневих виборів. З одного боку, всюди суттєво оновиться склад місцевих рад, і чи не в усіх облрадах президентська партія стане ядром правлячої більшості. Але з іншого - безсумнівно і те, що після виборів як мінімум половина губернаторів позбудеться своїх крісел. Тому десь посилиться вплив Президента, а десь - олігархічна раздробленність. Кличко може поки не переживати за майбутнє

Кличко може поки не переживати за майбутнє

Коломойський і Ахметов "обнулили" Резніченко

У Кіровограді після революції нічого не змінилося

Богуслаєв поведе антиахметовські сили

Кому сплете лапті Саакашвілі

"Нашим краєм" заткнуть промахи Парцхаладзе

Ахметов і Бойко продовжують доїти Донбас

Як переділять Львівщину

Гройсман поставив на команду Гройсмана

Кернес і Ложкін видавили Добкіна з Харкова

Хто і скільки "відкусить" від Балоги

Головко побореться з Жеваго

Чи зможе Гвоздьов стримати апетити Гереги

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 1

Гранатуров засунув Вадатурського-молодшого

Невміле керівництво місцевими осередками провладних партій дає можливість екс- "регіоналам" взяти реванш

Результати парламентських виборів дали надію на те, що Миколаївщина нарешті відкололася від "синьо-білого" пояса. Однак невміле керівництво місцевими осередками провладних партій дає можливість екс- "регіоналам" взяти реванш.
Восени минулого року в п'яти з шести округів більшість голосів було віддано президентській політичній силі. Тільки в 128-му в самому Миколаєві "опозиційний блок" трохи випередив БПП. Дзеркальні результати у Блоку Петра Порошенка і в мажоритарних округах. П'ятеро висуванців цієї політсили отримали підтримку виборців області. Здавалося б, кількість повинна перейти в якість. Однак цього не сталося. Керівництво БПП прийняло рішення поставити на чолі партійної організації Миколаївщини Андрія Вадатурського, сина відомого аграрного олігарха Олексія Вадатурського. Мабуть, розрахунок був зроблений на те, що власники компанії "Нібулон" розвиватимуть партію на власні кошти. Але він не спрацював.

Спадкоємця аграрної імперії на чолі облорганізації БПП місцеві політичні еліти сприйняли прохолодно. Відомо, що деякі впливові товариші скаржилися до Києва на Вадатурського-молодшого, мовляв, займається своєю округом, а не партбудівництвом в цілому. Скарги знайшли свого адресата, тому що виборчий штаб "Солідарності" на місцевих виборах доручили очолити іншому молодому депутату - Давиду Макар'яну. Але це зовсім не означає, що з приходом Макар'яна в Миколаївській області біля президентської партії все налагодиться.

Тому паралельно була зроблена ставка на іншу технологію. Влітку в Миколаєві та області активізувалася діяльність колись "кишенькової" партії одеського депутата Антона Кіссе "Наш край". Сьогодні цей проект розрісся до якоїсь подібності всеукраїнської партії. Формально Миколаївщина є головним форпостом "Нашого краю" - тут вона представлена мером Миколаєва Юрієм Гранатуровим. Юрій Ісайович має дуже хороші шанси знову очолити місто, а "Наш край" - пройти до місцевих рад усіх рівнів і виграти кілька мерських посад у райцентрах. Ну а виборці Миколаєва поставлені перед небагатим вибором: або екс- "регіонал" Гранатуров, або екс- "регіонал" Ігор Дятлов, тепер очолює місцевий "Опоблок". При цьому Макар'ян фактично перетворився на ВІП-агітатора Гранатурова. Він навіть говорить фразами з ідеологічного дослівника "Нашого краю" - про користь аполітичних мерів-господарників.

Забезпечено Гранатурова і режим сприяння з боку облдержадміністрації. Глава ОДА Вадим Меріков і градоначальник Миколаєва разом з'являються на публічних заходах, разом проходять навчання з бойової підготовки (з відповідними фотосесіями) та ін. На тлі неприкритої солідаризації нинішньої влади з екс- "регіоналами" мешканців Миколаївщини вже не дивує, що в глибинці мало що змінилося. Наприклад, чергова ескалація конфлікту за землю в Первомайському районі. Це давня суперечка між Аркадієм Корнацьких, нині депутатом від БПП, і агрофірмою, до якої, за даними ЗМІ, Дотепер причетний Артем Пшонка. Нещодавно там дійшло до кулачних боїв і навіть стрілянини по міліціонерах.

Проте сувора правда в тому, що у БПП немає ні кадрів, ні політичного впливу, щоб контролювати ситуацію в регіоні без посередників. При такому розкладі "Наш край" представляється не найгіршою зброєю проти "Опозиційного блоку".

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 2

Атрошенко мріє про чернігівські монополії
"Куратор від Банкової" бажає формалізувати свій статус, отримавши посаду мера обласного центру

Чернігівська область багато років грала роль електорального трампліну, яким користувалися політики для кар'єрного стрибка до Києва. Олександр Волков, Іван Плющ, Микола Рудьковський та Олег Ляшко отримували свої мандати в різний час саме в цьому регіоні. І всі вони після потрапляння у Верховну Раду, як правило, втрачали зв'язок з рідними округами, поступаючись дорогу новим кандидатам-стрибунам.

Але є й винятки. Наприклад, "господар" округу №206 Владислав Атрошенко. Він тричі обирався народним депутатом від Чернігівщини - у 2002-му від "Нашої України", у 2012 році як самовисуванець і в 2014 по м від Блоку Петра Порошенка. Також політик представляв інтереси виборців в обласній раді, куди був обраний в 2010 р під прапором "Сильної України". Встиг Атрошенко попрацювати і з Партією регіонів - в 2012-му увійшов до фракції "синьо-білих", де і просидів аж до 20 лютого 2014 р. Голосував за диктаторські закони, а потім подав заяву з проханням вважати свій голос недійсним. Атрошенко кочував по політичних таборах аж ніяк не з ідейних міркувань. Просто підконтрольний йому бізнес - ТОВ "Хліб Києва" - завжди потребував надійного прикриття.

З іншого боку, з початку 2000-х Атрошенко залишався вірним представником групи впливу з Петра Порошенка. З цієї причини він отримав з рук Віктора Ющенка пост голови Чернігівської ОДА в лютому 2005 р. і втратив його в грудні того ж року, відразу після відставки Порошенка з посади секретаря РНБО. Після президентських виборів багато хто очікував повернення Атрошенко в крісло глави ОДА. Але він віддав перевагу вдруге не наступати на ті ж граблі і не міняти мандат народного депутата на чиновницьку посаду.

Так посада губернатора дісталася його вірному соратнику Валерію Кулічу. Нинішній неформальний "куратор" області на сьогодні володіє повною свободою при формуванні виконавчої вертикалі регіону. Чиновники, що не входять в орбіту впливу Атрошенка, йдуть зі своїх посад або змінюють політичну орієнтацію. Приміром, авторитетний у Чернігові депутат міськради від "Батьківщини" Олег Русін, щоб зберегти посаду начальника департаменту ОДА з питань соціального захисту населення, вийшов з партії і тепер розповідає, чому він "вибрав команду Президента". У тому числі і з агітаційних плакатів на підтримку Атрошенка, який прийняв рішення брати участь у виборах міського голови Чернігова. Ці завдання для Атрошенка значно спростилася після рішення про злиття БПП і "УДАРу".

Його давній конкурент Юрій Тарасовець (контролює ТОВ "Черніговгорстрой") позбувся посади керівника облорганізації "УДАРу", а з нею і будь-яких перспектив на мерських виборах. Нинішній мер -екс- "регіонал" Олександр Соколов - не конкуренти, знаходиться під слідством за підозрою у службовій недбалості. Залишається нівелювати загрозу з боку «Батьківщини». Від партії Юлії Тимошенко область курирує народний депутат Валерій Дубіль, він же очолює обласну партійну організацію. На сьогодні в адміністративному активі у "Батьківщини" - посади голови облради (Микола Звєрєв), секретаря міськради Чернігова (Владислав Кухар) і першого заступника мера обласного центру (Микола Миргородський). Саме Миргородський і стане основним конкурентом Атрошенко на мерських виборах. Те, що цей виборчий бій буде дуже жорстким, свідчить про війну компроматів між командами Атрошенка і Дубіля. Втім, чернігівцям до брудних виборів не звикати.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 3

Черкаси стали головним болем для Порошенка
Область поділена між багатьма невеликими групами "колишніх" і "нинішніх". При цьому обласна влада слабка і має вельми обмежені можливості впливати на політичний процес

Найвідомішим політичним брендом Черкащини ось уже вісім років є Партія вільних демократів, представлена тут мером обласного центру Сергієм Одаричем і однойменною фракцією в міськраді. Але за весь цей час команда Михайла Бродського так і не зуміла стати домінуючою. "Вільних демократів" ледь не поховав режим Януковича, а тепер свої претензії на регіон висуває команда БПП і перефарбовані в нові політичні кольори колишні "регіонали".

Одарич обирався мером Черкас тричі. Вперше - у 2006 р. від "Батьківщини", але відразу після виборів соратники новоспеченого градоначальника покинули рідну організацію зі скандалом і заснували новий проект - згадану партію на чолі з Бродським. Потім Одарич повторив успіх в 2010-му, але вже в 2013 р. "регіональна" більшість міськради відправила його у відставку, де він і перебував до минулого року, поки не повернув собі крісло за підсумками нових виборів. Однак роздобути лояльну більшість у Черкаській міськраді "вільний демократ" так і не зумів. Проти мера ополчилися представники "Батьківщини", депутати від "УДАРу" і "свободівці", скопом обрали секретарем міськради Олександра Радуцького - захотів самостійності колишнього соратника Одарича. У підсумку в Черкасах утворилося двовладдя - з одного боку, мер без більшості, а з іншого - секретар міськради, ініціативи якого знаходять підтримку колег-депутатів. І хоча Одарич залишається фаворитом електоральних симпатій городян, активна агітаційна кампанія Радуцького несе серйозну загрозу перспективам його четвертого мерського терміну.

Додатковою проблемою чинного градоначальника є і те, що секретар міськради користується негласною підтримкою президентської команди. Ще навесні один з неофіційних кураторів області від Банкової - заступник секретаря РНБО Олег Гладковський заявив, що партія Президента не висуватиме в Черкасах свого кандидата в мери, а "надасть підтримку тому, кого підтримає більшість виборців". Але, судячи з того, що саме Представники "УДАРу" ініціювали у червні цього року відставку мера (невдалу), ця фраза була сказана явно не на адресу Одарича. Тим більше що обласна організація БПП перейшла під контроль якраз вихідців з "УДАРу". Так, головою регіональної організації партії був обраний людина Гладковського і колишній "ударівець" Василь Фурман. Минулого тижня Одарич повідомив, що йому нібито пропонував підтримку БПП, але він відмовився, оскільки йому не дали "прибрати зі списків БПП людей з кримінальним минулим". Свого кандидата у президентської партії в Черкасах немає, тому Радуцький може отримати і офіційну підтримку.

Важливо відзначити і вельми обмежений вплив на процеси голови ОДА Юрія Ткаченка - креатури першого зама глави АП Віталія Ковальчука. Досить сказати, що він так і не встав відкрито на чиюсь сторону в міськрадівському конфлікті.

Свою частину впливу на Черкащині зберігають і екс- "регіонали". Наприклад, у Корсунь-Шевченківському районі міцно влаштувався аграрний магнат Геннадій Бобов (ТОВ "Панда"). У 2014 р Бобов виграв мажоритарку в окрузі №196 у кандидата від БПП, депутата облради Юрія Власенка (до слова, також у минулому складався в Партії регіонів). Ще в трьох округах - 195 (Черкаси), 199 (Жашків) і 200 (Умань) - як і раніше правлять бал колишні "регіонали" Володимир Зубик ("Інтергал-Буд"), коневод Валентин Нечипоренко та "батько тендерної мафії" Антон Яценко , Всі вони, як і Бобов, входять до депутатської групи "Відродження" і розраховують зміцнитися за результатами місцевих виборів.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 4

Херсонщина в одних руках. Херсон - в інших


Мер Херсона Володимир Миколаєнко, обраний в травні минулого року, не вписався в систему влади, вибудувану губернатором Андрієм Путіловим

9 вересня Андрій Путілов відзначав першу річницю свого губернаторства в Херсонській області. Посаду він отримав завдяки трьом факторам. По-перше, тоді він був народним депутатом з фракції "УДАР", до того ж не списочником, а мажоритарником, тобто маючим електоральний ресурс. У 2012 р. Путілов, будучи висуванцем "УДАРу", зумів перемогти в 183-му окрузі (з центром у Комсомольському р-ні Херсона) представника «регіоналів» - гендиректора ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" Василя Федіна - з рахунком 39,5 проти 32,8% , По-друге, його батько Станіслав Путілов очолював обласний штаб Петра Порошенка на президентських виборах. По-третє, сім'я Путілова, що називається, самодостатня: володіє одним з найбільших і притому стабільно працюючих підприємств Херсона - ТОВ "Механічний завод" (Путілов-старший був його гендиректором, а син очолював раду засновників). Тому Порошенко і його адміністрація могли бути впевнені, що губернатор Путілов не впаде в залежність від будь-яких сторонніх сил.

За рік роботи керівник Херсонщини зміцнив свої позиції в Києві і домігся монопольного впливу на ввірену йому область. Втім, можна сказати, що з областю йому пощастило. З одного боку, тут ніколи не користувалися особливою популярністю "регіонали". У 2004 р. Херсонщина була "найпомаранчевішою" серед всіх "синьо-білих" регіонів, аналогічно і в 2010-му. Після перемоги Януковича керівництво ПР настільки довіряло місцевим партійним кадрам, що посадило в крісло губернатора уродженця Тельманівського району Донецької області Миколу Костяка. Він же очолив обласну парторганізацію. У своїх підозрах Янукович і Азаров були, загалом-то, мають рацію: після революції херсонські "регіонали" поспішили втекти з партійного корабля. Фракція ПР в облраді розпалася на кілька осколків, а голова облради "регіонал" Віктор Пелих подав у відставку. Фактичним керівником облради виявилася Тамара Федько, що займає з листопада 2010 р крісло заступника голови. У 2012 р вона очолювала обласний штаб ПР на парламентських виборах, але тепер не намагається грати в самостійну гру і від конфронтації з командою Путилова утримується. Фігури, подібної Вілкулу на Дніпропетровщині, здатної претендувати на роль альтернативного центру впливу, серед херсонських екс- "регіоналів" немає.

З іншого боку, на Херсонщині ніколи не були популярні "Свобода" та інші праві партії, позиції "Батьківщини" ослабли ще за часів Януковича, чим, до речі, скористалися "УДАР" і сам Андрій Путілов на виборах-2012. Тому не дивно, що торік Херсонщина увійшла до числа восьми регіонів, де перше місце посів Блок Петра Порошенка. Зараз БПП "Солідарність" впевнено лідирує в місцевих соцопитуваннях. Висока ймовірність того, що президентська партія отримає абсолютну більшість в облраді і не потребуватиме ні в яких союзниках.

З цієї картини випадає тільки Херсон. Ті ж соцопитування пророкують перемогу на виборах міського голови нинішнього мера Володимиру Миколаєнку, який був обраний в травні минулого року на революційній хвилі. Попередній градоначальник Володимир Сальдо керував Херсоном десять років (2002-2012 рр ст.), З 2006 р. очолював міську організацію ПР. У 2012 р. він був обраний нардепом у 182-му окрузі (з центром у Суворовському р-ні Херсона), а обов'язки мера стала виконувати секретар міськради Зоя Бережна. Після революції вона подала у відставку, секретарем міськради був обраний представник "Батьківщини" Миколаєнко, що і стало для нього трампліном на посаду міського голови. Він отримав майже 36% голосів і набагато випередив конкурентів, в числі яких були Станіслав Путілов і Зоя Бережна (вони зайняли шосте й сьоме місця - 8 і 5,6%). Сальдо в тих виборах не брав участі, та й шансів на перемогу у нього не було. Це підтвердилося в жовтні на перевиборах до парламенту, коли він знову балотувався в 182 окрузі, але посів лише третє місце, набравши 19% - вдвічі менше, ніж в 2012 р.

У серпні "Батьківщина" вирішила висунути на посаду мера Херсона Владислава Мангера, який в 2011-2012 рр. працював помічником народного депутата- "регіонала" Олексія Журавка (після революції Журавко втік до Москви і всіляко підтримує міфічну "Новоросію". Миколаєнко у відповідь оголосив про припинення членства в партії, вказавши, що "загравання з російськими грошима - це шлях в нікуди". Втім, до розриву з "Батьківщиною" він був готовий: ще в червні Мін'юст зареєстрував партію "Блок Володимира Миколаєнко".

Команда Путілова не змогла вписати Миколаєнко в свою систему влади, а й співіснувати з ним теж не хоче. 23 вересня міська конференція БПП "Солідарність" висунула кандидатом на посаду мера Херсона голови обласної парторганізації Олену Урсуленко. Її чоловік Олексій Урсуленко був у числі конкурентів Миколаєнка на минулих виборах і зайняв п'яте місце з результатом 8,9%. Імідж представниці президентської партії, безсумнівно, додасть голосів Олені, але сумнівно, щоб цього вистачило для перемоги.

Правда, можливий варіант, що Миколаєнко не буде допущений до виборів. 20 Вересня ЦВК, розглянувши документи Блоку Володимира Миколаєнка, визнала їх "оформленими з порушенням встановлених вимог» (не надані копії свідоцтва про реєстрацію та статуту з печаткою Мін'юсту). У кожному разі збільшуються шанси на вихід у другий тур екс-мера Сальдо, який балотуватиметься від партії "Наш край".

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 5

"Континіум" готує Волинь до оборони

Щоб встояти під атаками "приватівців" на Поліссі соратникам Ігоря Єремєєва доведеться діяти в тісній зв'язці з президентською командою

Волинська область давно вважається вотчиною ФПГ "Континіум", яку донедавна очолював загиблий Ігор Єремєєв. Раптова втрата лідера, який завжди умів знаходити найбільш вигідне розташування для своєї команди між владою та опозицією, поставила перед групою нові виклики. Крім того, плани по розширенню свого впливу в регіоні має головний конкурент "Континіуму" - група "Приват", яку тут представляє колишній голова Одеської ОДА Ігор Палиця.

Головна проблема "Континіуму" полягає в тому, що практично всі її ключові зв'язки, будь то уряд, АП або Верховна Рада, замикалися на колишньому лідерові. Підготувати повноцінного наступника засновник групи не встиг, тому оперативно вживатися в незвичну для себе роль доводиться його найближчому соратникові, народному депутату Степану Івахіву. Поки не дуже виходить: Івахів вже відмовився від можливості зайняти місце керівника депутатського об'єднання "Воля народу" в парламенті. Воно дісталося Ярославу Москаленко.

Проте в самій Волинській області позиції Івахіва і ще двох його партнерів - екс-депутата Петра Димінського і Сергія Лагура - залишаються міцними. У першу чергу це пов'язано з присутністю тут цілого ряду бізнес-активів групи, у тому числі шести молочних підприємств (ТМ "Комо"), що забезпечують місцевих жителів тисячами робочих місць. Що, у свою чергу, створює міцну електоральну базу. Три з п'яти мажоритарних округів області (№20, 21 і 22) перебувають під контролем депутатів, що входять до групи "Континіум", - Сергія Мартиняка, Степана Івахіва та Ігоря Лапіна відповідно.

У перспективі округів може стати чотири, якщо представник групи зуміє перемогти на довиборах у його 23-му окрузі. Ймовірно, тут спробує свої сили давня соратниця Єремєєва Олена Палагута. Головним її конкурентом буде "приватівець" Палиця, вже заявив про свої плани на цей округ. У соратника Коломойського на старті виборчої гонки буде умовна психологічна перевага, адже він вже перемагав в сусідньому 22-му окрузі на виборах в 2012 р. Палагуту, яка, у свою чергу, краще знає специфіку місцевого виборця, оскільки працювала у виборчому штабі Єремєєва на минулих виборах. До того ж вона зможе використовувати при агітації ім'я засновника "Континіуму", яке тут користується великим авторитетом.

Підсумки цієї сутички покажуть, наскільки міцні позиції групи у своїй вотчині після втрати лідера. Однак 23-й округ буде не єдиним полем битви між "Континіумом" і "Приватом". Не менш цікавим обіцяє стати поєдинок за посаду мера Луцька. Чинний міський голова Микола Романюк раніше грав за команду Коломойського (майже 16 років очолював обласне відділення Приватбанку), але в останні роки налагодив тісну співпрацю з "Континіумом". Приміром, Луцька міськрада регулярно віддавала перевагу фірмам цієї групи при закупівлі палива. Єремеєв, у свою чергу, завжди допомагав обласному центру вибивати гроші з держбюджету.

Суперником Романюка від "Привата" буде глава наглядової ради ПАТ "Металіст" і керівник фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Олександр Товстенюк. Звичайно ж, сам Палиця, відмінно знайомий місцевим виборцю (він контролює ТОВ "Паладій", ТД "Любарт", ТОВ "Мавекс", ПАТ "Універмаг" Луцьк "), буде активно агітувати за підопічного. Окрім цього, допомагати Товстенюку організаційним ресурсом, фінансами та компроматом на чинного мера буде ще один місцевий "приватівець" - голова земельної комісії міськради Володимир Никитюк.

В цілому поки кадровий актив "Континіуму" на тлі позицій "Привату" виглядає солідніше. Крім мера Луцька і лояльної більшості в нинішній міськраді обласного центру, група може записати в актив голову Волинської ОДА Володимира Гунчика - прямої креатури Президента. Власне, пропрезидентський статус на рівні області може стати запорукою успішного протистояння "Континіуму" натиску "приватівців", відомих своєю агресивною манерою тиску на конкурентів.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 6

Прикарпаття на двох

Сьогодні відносини голови Івано-Франківської ОДА та "приватівців" виглядають як партнерські, але результат місцевих виборів може порушити цю ідилію

Ще рік тому в місцевому самоврядуванні Івано-Франківської області правила бал "Свобода". Тепер її вплив поступово сходить нанівець, а найбільш сильні позиції має команда губернатора Олега Гончарука. Успішний у минулому бізнесмен, засновник ТОВ "Лігос" (виробництво кондитерських виробів), Гончарук був призначений головою ОДА у вересні 2014 р. До цього він жодного дня не працював у сфері державного управління, але мав досвід народного представництва - з 2010 р. був депутатом Івано-Франківської міської ради. У минулому Гончарук був у партії "Фронт змін" Арсенія Яценюка, але покинув цю політичну силу в 2011-му, після того як керівництво організації прийняло рішення про злиття з партією "Батьківщина".

Стрімку кар'єру в держсекторі Гончарук, як подейкують, зробив завдяки енергійній участі у парламентській кампанії "Блоку Петра Порошенка" в області. І тоді ж добре спрацювався з керівником кампанії, депутатом Анатолієм народним Матвієнко. Після призначення в ОДА на посаду свого першого зама Гончарук просунув власну креатуру - Сергія Басараба, засновника компанії «Франківськміськбуд", депутата міськради та керівника міського штабу БПП на парламентських виборах. А заступником, в чиєму веденні знаходиться економічний блок, став близький до Матвієнка керівник обласного осередку БПП Володимир Кушнір. Анатолій Сергійович зберігає статус куратора регіону, регулярно навідується з візитами, проводить спільні з керівництвом ОДА наради. В області впевнені, що допомога Матвієнко виявилася вирішальною, коли в липні Івано-Франківщині було виділено з держбюджету 650 млн грн. на ремонт місцевих доріг.

Ці самі дороги виводять до другого центру впливу в області - групі "Приват", яку тут представляє народний депутат Олександр Шевченко. Так, підконтрольна Шевченко компанія ТОВ "ПБС" має шанси освоїти, як переможець тендеру, половину зі згаданих 650 млн грн. І це при тому, що ТОВ "ПБС", за даними ЗМІ, запросила за свої послуги на 70 млн грн. більше, ніж її конкуренти. Шевченко приєднався до групи Коломойського на початку 2000 х, коли заснована ним компанія ТОВ "Скорзонера" розпочала будівництво гірськолижного курорту "Буковель" на гроші дніпропетровців. Однак у велику політику "Приват" почав просувати свого прикарпатського протеже лише в 2012-му: Шевченко балотувався в народні депутати по мажоритарному округу №83 в Івано-Франківську, але програв представнику "Свободи" Олександру Сичу. А заповітний мандат колишній директор "Буковелю" отримав лише за підсумками голосування в цьому ж окрузі на довиборах у травні минулого року. У жовтні він повторив свій успіх - в якості кандидата від БПП.

Тепер Шевченко не проти обміняти мандат народного депутата на посаду мера Івано-Франківська - в якості висуванця від "Кропу". Від президентської партії йому протистоятиме колишній міський голова Калуша, народний депутат від БПП Ігор Насалик. Дуже хотів отримати підтримку БПП "Солідарність" чинний мер Віктор Анушкевичус, але програв кастинг Насалику. Тепер він буде пробувати переобратися, висунувшись від Української народної партії. У цьому розкладі від поведінки губернатора багато в чому залежатимуть перспективи подальшого співіснування центрів впливу - як і раніше мирного або вже конфліктного. Судити про це можна буде по ряду непрямих ознак, наприклад, чи зміниться склад правління приналежного "приватівцям" ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття". Сьогодні заступник голови правління трудиться батько губернатора 74-річний Роман Гончарук.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 7

На Рівненщині діє альянс проти Яценюка

Спільним інтересом задавити "Народний фронт" об'єднані команди губернатора, "Свободи" і мера обласного центру

З 14 вересня в Рівному на Майдані Незалежності та на Театральній площі проводиться збір підписів за відставку Арсенія Яценюка і призначення на прем'єрську посаду Михайла Саакашвілі. Щоб привернути увагу городян, перед наметами, де збираються підписи, встановлені картонні фотопортрети Саакашвілі в повний зріст. У написах на наметах названі претензії до Яценюка: це "досягнення його команди на Рівненщині". До членів прем'єрської команди зараховані два місцеві діяча: голова облради Михайло Кирилов (під його портретом можна прочитати "Корупційні схеми працюють") і Дмитро Якимець (йому ставляться в провину витрати на рекламу в розмірі 26 млн грн.) Оскільки Якимець - головний конкурент нинішнього мера обласного центру Володимира Хомка, то в місцевих ЗМІ відразу ж з'явилися припущення, що за цією акцією стоїть штаб Хомко. Ну а офіційним організатором є Студентська асоціація Рівненщини, які повідомили Виконком Рівненської міськради, що її "Інформаційні Куби" стоятимуть до 14 жовтня. Попередня діяльність цієї організації (якщо така була) не залишила в інтернеті ніяких слідів.

Взагалі, домагатися відставки прем'єра, щоб досадити своєму конкуренту на місцевих виборах, це ноу-хау, хоча і дивне. Втім, у рівненській політиці є й інші дивацтва. Наприклад, у той час як на всеукраїнському рівні партія "Свобода" подає себе як правої опозиції до Президента Петру Порошенку, обласна організація "Свободи" поводиться як союзниця губернатора Віталія Чугуннікова.
На президентських виборах Чугунніков, будучи народним депутатом від партії "УДАР", очолював обласний штаб Порошенка, а після виборів змінив на посаді глави ОДА "свободівця" Сергія Рибачка. Проте посаду замгубернатора зберігає Олександр Савчук, якого призначив ще Рибачок (4 квітня 2014) і який раніше працював помічником-консультантом народного депутата Олега Осуховського, який очолював обласну організацію "Свободи".

Осуховський переміг на парламентських виборах в 2012 р. в 152-му окрузі в Рівному та знову обраний там же в 2014 р. Оскільки тепер у "Свободи" лише кілька своїх представників у парламенті, Осуховський отримав підвищення в партійній ієрархії: став куратором "Свободи" у Рівненській і ще трьох західноукраїнських областях. А новим лідером Рівненської облорганізації "Свободи" 30 травня 2015 на звітно-виборній конференції, що проходила за участю Олега Тягнибока, був обраний депутат облради Олексій Бучинський. Через три тижні він отримав посаду начальника управління Держпраці (Держслужби України з питань праці) в Рівненській області. Нового керівника колективу представив голова Держпраці Роман Чернега при особистій участі губернатора. Раніше Чернега очолював Івано-Франківську облорганізацію "УДАРу" і засідав у парламенті разом з Чугунніковим. Крім того, депутат облради Юрій Осипчук, який очолює Рівненську міськорганізацію "Свободи", є начальником управління охорони здоров'я ОДА.

Щоб зрозуміти причину альянсу "Свободи" і губернатора на Рівненщині, потрібно заглянути в минулий жовтень, коли головою ОДА був ще Рибачок, а на виборах в 152-му окрузі основним конкурентом Осуховського виявився Якимець, висунутий "Народним фронтом". Якимець народився і до 2012 р. жив у Сарнах (райцентр на півночі Рівненщини), очолював фракцію партії Яценюка "Фронт змін" у райраді, потім переїхав до Рівного і на початку 2013-го заснував організацію "Рівненський громадський контроль". Був активним учасником революційних подій. У 152-му окрузі посів друге місце, програвши Осуховському з рахунком 17,8 проти 24,5%. У листопаді-грудні, коли вирішувалося питання про заступника Рибачка, Яценюк просував на посаду губернатора саме Якимця. Але оскільки головою облради з 4 лютого 2014 є Кирилов, обраний до облради за списком партії "Фронт змін", то президентська команда чинила концентрації всієї влади в руках людей прем'єра.

Кажуть, що після призначення Чугуннікова лідер облорганізації НФ, народний депутат Вадим Сидорчук і його колега по фракції Юрій Вознюк (двічі обирався до парламенту в 153-му окрузі, сусідньому зі 152-м) пропонували новому губернатору поділити посади у виконавчій владі, підконтрольні голові ОДА , але отримали відмову. А потім почалася кампанія за зняття Кирилова з посади голови облради, в якій активну участь взяла місцева "Свобода". Підписи депутатів облради за відставку Кирилова збирали Рибачок і Осипчук, який повинен був зайняти крісло голови. Втім, ця задум не мав успіху.

Хоча НФ оголосив про свою неучасть у місцевих виборах, це не зв'язує руки партії "Громадський контроль", облорганізацію яку на Рівненщині очолює Якимець. Вона вже заявила про висунення Якимця на посаду мера, представила свій список кандидатів і програму "Рівне - нове місто". Нинішній градоначальник Хомко, керівний містом з кінця 2008 р, розраховує на прихильність губернатора і на те, що президентська партія не висуватиме свого кандидата. "Свобода", щоб не розхолоджувати свій електорат, вирішила висунути на посаду мера Савчука, але йому, швидше за все, доведеться боротися не з Хомко, а з Якимцем. Як бачимо, насправді тут немає нічого дивного - тільки політичний розрахунок.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 8

"Свобода" втрачає Тернопіль

Степан Барна відкрив фронт проти соратників Олега Тягнибока в їх основній вотчині

Серйозним ударом по позиціях "Свободи" у Тернопільській області, звідки в 2009 р почалася тріумфальна хода команди Тягнибока у владу, став уже сам факт призначення Степана Барни головою облдержадміністрації. У тому сенсі, що ставленик Президента замінив у цьому кріслі "свободівця" Олега Сиротюка. Незабаром новий губернатор почав тіснити представників партії по всій виконавчій вертикалі. У результаті відносини між "свободою", все ще контролюючої місцевих рад, і обласною владою перейшли у фазу відкритого гострого конфлікту.

Степан Барна, який колись очолював молодіжне крило "Нашої України" (2007-2011 рр.), в ході президентської кампанії 2014-го керував обласним виборчим штабом Петра Порошенка.

На парламентських виборах мандат в окрузі №167 здобув старший брат губернатора Олег Барна. В "обласний актив" входять ще два народні депутати від БПП: колишній банкір (керував місцевим відділенням Трансбанку, пізніше працював замдиректора західної регіональної дирекції Єврогазбанку) Тарас Юрик (округ №165) і аграрій (ТОВ "Золотники Агро") Микола Люшняк (округ № 166). До цієї ж команди варто зарахувати колишнього мера Тернополя (2006-2010 рр.), а нині народного депутата від "Народного фронту" Романа Заставного. На центральному рівні питання Тернопільщини курирує керівник парламентської фракції БПП Юрій Луценко.

Отже, після відходу Сиротюка в першу чергу були звільнені з посад керівників районних адміністрацій всі сім представників партії Тягнибока. Наступними під нову мітлу потрапили "свободівці" -начальники управлінь та департаментів ОДА. Тих, хто не хотів відходити сам, чекала реорганізація, повістки в армію чи корупційні скандали. Приміром, саме в статусі підозрюваного у зловживаннях був відсторонений від виконання обов'язків колишній заступник губернатора Леонід Бицюра.

"Свобода", чий вплив в регіоні побудовано навколо мера Тернополя Сергія Надала та голови обласної ради Василя Хомінця, відповіла Степану Барні "взаємністю". Так, у червні партійці звинуватили в корупції першого заступника голови ОДА Івана Бабійчука, і губернатору довелося створити спеціальну комісію для перевірки цієї інформації. А в липні-серпні депутати облради від "Свободи" саботували розгляд плану формування територій громад Тернопільщини в рамках децентралізації. Вони просто не прийшли спочатку на одну, а потім і на другу сесію.

Отже, сьогодні обласна влада увійшла у клінч з органами місцевого самоврядування, вихід з якого, швидше за все, можливий вже за підсумками місцевих виборів.
"Свобода" втратить більшість і в міськраді Тернополя, і в обласній раді, більш ніж очевидно. Криза красномовно засвідчила підсумки парламентської кампанії, коли з п'яти мажоритарних округів "Свобода" змогла перемогти лише в одному - 164-му, де депутатський мандат отримав Михайло Головко. Приміром, колишній голова облради та депутат VII скликання Олексій Кайда зайняв в сусідньому 163-му окрузі лише третє місце.

"Свобода" отримає найбільший відсоток, але його вистачить тільки для формування невеликих опозиційних фракцій. Тому найбільші надії місцеві "свободівці" покладають на вибори міського голови Тернополя. Сергій Надал готується захистити мерське крісло, а його основним опонентом став кандидат від БПП - засновник фірми «Колумбус», керівник Центру антикорупції Ігор Вонс. Цей діяч ніколи раніше не брав участі в публічній політиці і не займав ніяких державних посад. І вже кілька місяців розповідає з більшої частини рекламних площ Тернополя про те, як він ненавидить корупцію. Чи вистачить цього для перемоги над нинішнім градоначальником, поки сказати складно. Може вийти і так, що Сергію Надалу вдасться знову виграти вибори, після чого почнеться його тихий дрейф від "Свободи".

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 9

Останній оплот Фірташа

Буковинським "фронтовикам" заради політичного виживання доведеться гарненько попрацювати на перемогу БПП, щоб позбавити опального-олігарха таки впливу в регіоні

На Буковині у Петра Порошенка немає людини, яка б сприймалася звиклою місцевою політичною тусовкою як центр впливу. Неабиякою мірою тому, що голова облдержадміністрації Олександр Фіщук і міський голова Чернівців Олексій Каспрук не є самостійними фігурами, а ще один відомий в регіоні політик, колишній градоначальник обласного центру, а нині народний депутат від "Народного фронту" Микола Федорук взагалі перестав як-небудь впливати на політичні процеси.
Тому погоду в регіоні роблять кілька груп місцевих . Насамперед це, звичайно, "газовики" на чолі з колишнім секретарем Чернівецької міськради, екс- "регіоналом" Віталієи Михайлішиним. Трохи меншу вагу має група "фронтовиків", неформальним лідером якої є народний депутат, колишній міністр інфраструктури Максим Бурбак (його старший брат Олексій був однокласником Арсенія Яценюка). Також можна виділити невеликий анклав на чолі з лідером місцевої "Батьківщини" Іваном Мунтяном, ну і групу екс- "регіонала" Миколи Романюка. Останній сьогодні представляє партію "Наш край". У Чернівцях подейкують, що під цим брендом на вибори збираються і інші "колишні", зокрема секретар облради Михайло Гайничера. І не слід забувати про вплив на румунську громаду Івана Попеску. Цей екс- "регіонал" частину свого політичного шляху пройшов разом з Петром Порошенком, на зорі 2000-х входив до депутатської групи "Солідарність". Ще з весни ходять чутки, що люди Попеску активно контактують з представниками БПП, просячи підтримки в обмін на повну лояльність.

Оскільки "Опозиційному блоку" в області нічого не світить, виборці Буковини побачать і інші приклади мімікрії колишніх "регіоналів". Мова про проект "Рідне місто", за яким стоїть Михайлишин. Його ж вважають основним суперником Каспрука на мерських виборах у Чернівцях. На думку місцевих експертів, свої 15% "ватного" електорату Михайлишин отримає в будь-якому випадку, що дозволить йому вийти в другий тур. А як там піде справа, буде залежати від того, з ким і про що домовиться президентська партія. Поки актуальною є інформація про те, що під прапором БПП "Солідарність" на вибори збирається голова міської партосередку Наталія Якимчук. Шансів у неї не дуже багато, і висунута вона буде тільки в тому випадку, якщо стане зрозуміло, що негласне співробітництво з екс- "регіоналами" обіцяє більше вигод, ніж явне співпрацю з Бурбак і його протеже Каспруком. Участь у кампанії Наталії Якимчук зведе до мінімуму ймовірність перемоги Каспрука в першому турі.

Хто прийшов на місце "смотрящих" - фото 10

БПП на Житомирщині врятують учасники АТО

За результат президентської партії відповідає неформальний куратор області - віце-прем'єр-міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко

За Геннадієм Зубко, який перейшов в Кабмін з посади першого заступника глави Адміністрації Президента, неформально закріплена Житомирська область, де він виріс як політик. Обласну держадміністрацію тут очолює Сергій Машковський, якого називають людиною Зубко. Інший протеже віце-прем'єра - Сергій Сухомлин працює першим заступником міського голови Житомира. Сухомлин став фігурантом цікавого передвиборного скандалу. Він цілий місяць намагається піти у відставку, але його не відпускають депутати міськради. Причина не в незамінності Сухомлина, а в конфлікті між ним і в. о. міського голови Любов'ю Цимбалюк. Ще на початку серпня Сухомлин написав заяву за власним бажанням, але депкорпус прохання не задовольнив. Тоді він подав на міськраду до суду. Але депутати не злякалися і повторно відмовили. Та ще й звинуватили заступника мера в піарі. А справа в тому, що Сухомлин йде на мерські вибори, де основною його суперницею буде якраз Цимбалюк. Крім того, він очолив список БПП "Солідарність" у міськраду. Кампанії було б набагато зручніше проводити як би з опозиції до міської влади. Але на такий подарунок, схоже, вже розраховувати не можливо. Як не дивно, але опозиційну риторику готується використовувати і Цимбалюк. Оскільки в Житомирі їй когось лаяти не з руки, об'єктом для критики вибрано уряд. Любов Володимирівна очолила міський виборчий список "Батьківщини" і йде до виборців з популярним гаслом "Тарифи Яценюка треба скасувати".

Цікавий нюанс: Цимбалюк вважається ставленицею іншого впливового неформального куратора Житомирщини - народного депутата від НФ Сергія Пашинського, який багато років був соратником Юлії Тимошенко. У тому, що Цимбалюк йде від "Батьківщини", ніякого парадоксу немає - є звичайний "договірняк". "Народний фронт" у місцевих виборах не бере участь, але важливих людей розпихує, куди можливо. Пашинського не цікавить, за підтримки якої партії Цимбалюк збереже посаду міського голови (вже без в. о.). Точно так само партія Тимошенко не має свого прохідного кандидата в мери, але до взаємної вигоди використовує Цимбалюка в якості паровоза для свого списку до міськради.

На рівні області у Зубко і президентської партії також не все складається. Губернатор Сергій Машковський не став в інформпросторі фігурою, з якою асоціювалися б серйозні досягнення, через що у багатьох виникає питання: а що він зробив на своїй посаді? Точковий піар, на кшталт "регіон в лідерах з надання субсидій", погоди не робить. Він легко перебивається згадками про Машковського в контексті боротьби з незаконним видобутком бурштину в Олевському районі. А в липні губернатор взагалі прославився на всю країну офіційною забороною чиновникам адміністрації давати коментарі пресі без узгодження зі спеціальним департаментом ОДА. Проблеми на іміджевому фронті підштовхнули місцевих керівників президентської партії до вирішення про включення в передвиборні списки БПП "Солідарність" людей, до яких у суспільства на сьогодні найбільший рівень довіри - учасників АТО та громадських активістів. Зокрема, список до облради очолив Герой України, десантник Михайло Забродський.

У популярної на Житомирщині "Батьківщини" інший розрахунок. Партія домовилася про відновлення співпраці з олігархом Костянтином Жеваго. Тепер Житомирську облорганізацію "Батьківщини" очолює давня соратниця олігарха, народний депутат V-VII скликань Анжеліка Лабунська.

Опубліковано у тижневику "Деловая столица" від 28 вересня 2015 р (№39 / 749)

 

Більше новин про політику читайте у розділі Влада.depo.ua.

Loading...
Loading...