Чим закінчиться реванш "регіоналів"

На цьому тижні багато галасу наробив запропонований депутатами "Опозиційного блоку" законопроект "Про особливості управління деякими територіями Донецької і Луганської областей". Цей документ фактично закріплює за нині окупованими територіями Донбасу автономний статус. За твердженням одного з авторів законопроекту, ахметівця Юрія Воропаєва, без поступок з боку української влади в плані самоврядування, культури, мовної політики неможливо повернути повноцінну взаємну довіру. Та й мінським угодами він нібито не суперечить. Законодавча ініціатива Воропаєва і компанії викликала обурення як серед народних депутатів, так і в суспільстві. А в соцмережах традиційно заговорили про "зради", пише "ДС".

Навіщо "Опоблоку" закон про здачу Донбасу
Навряд чи цей законопроект з'явиться на порядку денному парламенту взагалі. Та й не для того він писався. Мета подібних "миротворчих" документів - підвищити рейтинг "Опоблоку" серед переселенців, тієї частини населення, яка втомилася не тільки від війни, але і від коаліціад, прем'єріад та інших речей, які викликають розчарування суспільства. Ви скажете: будь-яка опозиція грає на протиріччях у владі, в цьому її суть. Ось тільки існують сумніви, що "Опоблок" можна назвати справжньою опозицією. Це швидше підсумок великого політичного "договірняка" з окремими представниками колишньої влади і олігархами. Екс-"регіонали" пересиділи кілька важких для себе місяців після революції і дрібними, майже невидимими кроками почали повертати вплив.

Тим паче, що ані Рінат Ахметов, ані Сергій Льовочкін, ані більш дрібні фігури не цікавили правоохоронні органи всерйоз. За сепаратизм у нас відповідає тільки Неля Штепа. Тому сьогодні можна говорити про початок реваншу прихильників Віктора Януковича. Це стосується не лише депутатів "Опоблока", які, як підтвердив названий законопроект, абсолютно не бояться відповідальності за подібні ініціативи (як і за скоєне раніше). Тут доречніше буде говорити про реванш системи управління, створеної за часів Леоніда Кучми, яку не було реформовано при Вікторі Ющенку і яка пустила коріння при Вікторі Януковичу. Чинна влада латала дірки в системі замість того, щоб перезавантажити її повністю.

Чому система втратила страх
Останнім часом новини про рішення судових органів нагадують зведення з полів битви, в якій реваншисти явно перемагають. 22 березня Солом'янський райсуд Києва закрив провадження щодо екс-міністра екології та природних ресурсів Ігоря Шевченка. Того самого, якого звільнили після скандалу з польотом за кордон на приватному борту депутата, колишнього "регіонала" Олександра Онищенка. Прокуратура виступала за залучення екс-міністра до адміністративної відповідальності (всього лише), мотивуючи це тим, що Шевченко використав диппаспорт в особистих цілях. Він же доводив, що так він економив час, а не грошові кошти. Судді ж здалися дії Шевченко виправданими. Дійсно, не міг же міністр стояти в черзі, як звичайний громадянин.

Якщо рішення суду перевести на мову простих українців, вийде, що будь-який чиновник може літати за кордон на літаку олігарха, користуватися при цьому дипломатичним паспортом і за українськими законами це не буде вважатися корупцією.

Другий випадок - вердикт Київського адміністративного апеляційного суду, який поновив на посаді заступника міністра молоді та спорту, екс- "регіонала" Євгена Головіна. Рішення було прийняте за 15 хвилин! У Мінмолоді пообіцяли разом з громадськістю боротися проти реваншу "регіоналів". Похвально, але громадськість за два з гаком роки після Майдану вже втомилася бити в усі дзвони.

На цьому тижні також відбулася подія, яке ставить під сумнів перспективи Національного антикорупційного бюро. Детективи НАБУ спіймали на хабарі в 500 тис. грн. суддю Малиновського райсуду Одеси. При спробі затримання служитель Феміди відстрілювався, після чого втік ("скориставшись недоторканністю", уточнюють в НАБУ). Президент доручив СБУ затримати втікача. Однак несподівано у одеського судді з'явилися захисники в Раді суддів. Його голова Валентина Симоненко вважає, що саме дії співробітників Антикорупційного бюро привели до спроби самогубства судді. "Прикро, але сьогодні в суспільстві існує думка, нав'язана безвідповідальними політиками, що сама по собі посада судді характеризує людину як хабарника і недобросовісного громадянина. У нашій історії таке ставлення до людини вже було в 30-ті роки ХХ століття, тому повторення подібної історії демократичній державі Україна не потрібне", - заявила вона.

Виходить, зловити суддю на хабарі - сталінізм? Сказане Симоненко означає: її колег чіпати не можна. Інакше система може дати здачі. Звідси простий висновок: сумнівно, що не реформовані суди посадять хоча б одного корупціонера.

Мораль цієї байки така ...
З приводу судової реформи влада ламає списи останні два роки. Відразу після Майдану була спроба перезавантажити суддівський корпус, але в підсумку практично всі служителі Феміди залишилися на своїх місцях. Потім з'явилися два варіанти: розігнати і набрати нових чи обмежитися лише покаранням особливо винних людей у ​​мантіях. Переміг другий варіант. Судді швидко зрозуміли: їм нічого не загрожує і система залишиться такою ж, як за "регіоналів". Це ж стосується прокуратури. З тією лише різницею, що навколо неї час від часу виникають скандали, які змушують хоч щось робити. Наприклад, відправити у відставку вже третього генпрокурора. Далі буде четвертий, п'ятий ...

На жаль, українська влада хвора на стару хворобу: все робиться за допомогою "договорняків", кадрових перестановок, що нічого не вирішують, де причина конфліктів політичних еліт не в різному баченні ефективного здійснення реформ, а в контролі за держактивами. Історія реваншу Партії регіонів після Помаранчевої революції нічому не навчила. Тому сьогодні ми говоримо про черговий реванш януковичів, які ведуть себе нахабно, як господарі життя, особливо це стало помітно після перемоги Юрія Вілкула на мерських виборах в Кривому Розі. Але вдруге народ демократів-лузерів може і не пробачити.