Сергій Кузін. Цитати та кліпи білоруського укропа

Про це повідомляє depo.ua.

Сергій Кузін - радіоведучий, музикант, шоумен, продюсер. Ведучий ранкового шоу "Камтугеза" на "Радіо Рокс" разом з Сонею Сотник та Ксенією Владіною. Генеральний директор "Русское Радио - Україна". Генеральний продюсер UMMG (Український музичний медіа-холдинг). Член ради директорів радіохолдингу "ТАВР медіа". Ведучий програми "Зроби мені смішно" на "Новому каналі". Музичний продюсер проекту "Фабрика зірок - 4". Заслужений журналіст України (2014).

Кузін народився у німецькому місті Потсдам, де проживав до 14 років. Отримав три вищі освіти: ракетника-зенітника в Мінському ВІЗР, журналіста у Львівському політучилищі, керівника радіостанцією у Вищій радіошколі (Сіетл, США).
З 1995 року працює на радіо.

Був ведучим, генеральним продюсером "Альфа радіо" у Мінську. З 2004 по 2007 рік був генеральним директором радіостанції "Хіт FM", Україна.

З 2007 року і до цього дня - член ради директорів холдингу радіостанцій "ТАВР Медіа": Русское Радио, Kiss FM, Хіт FM, Радіо ROKS, Радіо Мелодія, Радіо Relax.

З 2010 року - продюсер співачки Еріки. З 2013 року - ведучий циклу програм "Переломні 80-ті" на телеканалі НТН.

У Білорусі тричі ставав "Персоною року". Працював у сфері театру, телебачення, шоу-бізнесу. Був журналістом, репортером, тренером-консультантом з питань радіо.

Через активну волонтерську діяльність, Сергій Кузін не тільки особисто матеріально допомагає українським солдатам на Сході України, але й деякий час збирав кошти у ефірах "Русского радио Украина".

Цей факт обурив російське відділення радіо, і Кузіну не тільки надсилали офіційні листи з погрозами з Москви, але і навіть підпалили офіс коктейлями Молотова.

Сергій Кузін у цитатах:

"Я виріс на англійському року. Для мене він, як для когось "Ласкавый май".

"Я виріс у Німеччині і не був отруєний Лещенком. Першими музичними звуками були Beatles, Middle of the road. Предфінальною точкою стали ефіри Сєви Новгородцева. Це був перший російськомовний рок-ді-джей. У школі я ріс на його програмах".

"Свій перший каталог з музикою зібрав, коли мені було 10 років. У ньому були Purple, Led Zeppelіn, Cream, Yarbіrds, Rubettes та інші ... Я не знав жодного радянського виконавця як такого. В принципі не знав, що вони існують. Наприклад, "Машина часу" для мене була відкриттям чи не на Олімпіаду, коли вона вже майже 10 років грала".

"Якщо говорити про те, скільки часу я зараз присвячую радіо, ну годин 14 в день, думаю. Так я нічим крім радіо, спорту та сну не займаюся. Сплю я мало - не тому, що не люблю; я соня, ще й сова, тому для мене ранковий підйом - це розстріл. Що ж стосовно спорту, я фізкультурник-багатоверстатник, мені все одно, що робити. Ходжу в зал із залізяками, граю у футбол, катаюся на роликах ...".

"Радіо для мене - це не просто черговість пісень, це цілий світ, який існує в наших мізках. Тому що телевізор обмежує твою можливість фантазувати - ти вже бачиш кінцеву форму того, що відбувається на екрані, правильно? А от коли ти це слухаєш, ти можеш собі це уявити - так, як хочеш, вважаєш за потрібне. І хіба може якась плазма зрівнятися з тією голограмою, яка у тебе в голові? Там же можна розігрувати світи, Всесвіти! Ось що таке радіо для мене".

"Я зрозумів, що робота радіо-жокеєм - це абсолютна мозаїчна психопатія: потрібно посміхатися стінам, розповідати анекдоти власній ширінці, в кращому випадку - плечу сусіда, яке аморфно відноситься до твоїх смішків. Хтось шукає собі точки на стіні, хтось вішає фотографії коханих - так говорять. Через це потрібно пройти".

"Якийсь час я був переконаний, що я - "зірка", тому що раз-два на тиждень мені телефонувала одне і та ж дівчисько років 14-ти приблизно. Я зрозумів, що відбувся. Що в мене є істеричні фани. Це переростається. Потім обов'язково настає період всезнання: мовляв, радіо не таке глибоко, як я думав. Все в ньому простіше, ніж мені здавалося. Такий період є у автомобілістів: коли проходить перша істерика від невміння управляти зовсім. Потім починається не заснована ні на чому впевненість".

"Я завжди був за українську державну мову при категоричному неприйняття квот. Ми через них зараз не можемо слухати в Україні джазові станції, станції латиноамериканської музики. Ми позбавлені сонму форматів, які в усьому світі є. Як тільки я хочу запустити в ефір музику фламенко і бачу, що у мене буде прекрасний фідбек, мені кажуть: "Відмінно: тоді потрібно 50% українського фламенко". Тому у нас в ефірі 95% поп-радіостанцій: в цьому форматі хоч якось українська частина заповнює потрібні 50%".

ФОТО: ВКонтакте