Чому ціна повернення Криму - 200 доларів

Журналісти Depo.ua поспілкувалися з активістами Українського культурного центру Криму.

"Ціна повернення Криму – 200 доларів" – такий спекулятивний заголовок ми обрали не просто для того, щоб навернути увагу. Двісті доларів – це сума, завдяки якій в Криму, в Сімферополі, може продовжувати свою роботу Український культурний центр – єдина кримська суспільна не політична організація українців і для українців.

Колись давно, років десять тому, в людині, яка розмовляє українською, безпомилково впізнавали туриста. Чи засланого чиновника. Кількість місцевих україномовних, та ще й таких, щоб боролися за українізацію півострова, була настільки мізерною, що майже всіх знали в обличчя.

Пам'ятник Тарасу Шевченку стояв занедбаний і нікому не потрібний. Вишиванки 99% кримчан вдягали хіба що на тематичні заходи. 

А от коли все це оголосили поза законом, за українську стали бити, а жовто-блакитну стрічку відривали разом із шматком одягу, виявилося, що проукраїнських кримчан значно більше, ніж вони самі думали. Після "референдуму" місцем, куди можна прийти у вишиванці, розмовляти рідною мовою, говорити про Україну і не боятися, що тебе оголосять "бендерою" і здадуть у ФСБ став Український культурний центр.

7 травня 2015 року його заснували п'ятеро ініціативних кримчан. Але людей, які стояли біля витоків створення значно більше і деякі зараз не в Криму, пояснює один з організаторів Центру Леонід Кузьмін.

"Процес створення НКЦ почався ще в березні-квітні 2015 року. Своєрідним каталізаторами для об'єднання виступили кілька подій, в першу чергу - затримання 9 березня, на день народження Шевченка (тоді активістам офіційно дозволили захід, тільки до пам'ятника Кобзарю не підпустили, відправили в інший парк. Активісти провели захід там, але й за це трьох з них затримали "за порушення проведення масового заходу" і в подальшому затримували не одноразово,  - ред), суди над затриманими учасниками того заходу і бажання колективно захищати свої права, якоюсь мірою представляти українців Криму", - розповідає він.

Леонід – колишній вчитель історії, звільнений із школи за свою проукраїнську позицію після "прісоєдінєнія" Криму. Його однодумці – викладачі, журналісти, громадські діячі, словом – інтелігенція.

В кримських українців тривалий час не було свого приміщення, через що вони не могли організувати курси, бібліотеку чи кіноклуб. Чи не як революціонери-підпільники, вони збиралися у кафе, орендували власним коштом якісь приміщення, де проводили збори. Інколи грошима допомагали однодумці – жителі Криму, ці кошти йшли на оплату штрафів  (активістів продовжували штрафувати за зібрання, які влада оголошувала поза законом) або ремонт.

Кримські українці влаштовували нешкідливі (тобто у відповідності із законом), акції, наприклад, прогулювалися компанією у вишиванках на День вишиванки, після перемоги Джамали на Євробаченні. Здавалося, не аби який подвиг, але для людини, яка сумує за Україною – це моральна підтримка.

З вересня активісти знайшли для УКЦ постійне приміщення, яке орендують за $200 на місяць. Організували клуб любителів української мови, бібліотеку та кіноклуб. Хтось подарував книжки, дехто – кінопроектор, вишитий тризуб та рушник, квіти, пакунок чаю, сувеніри, набір для творчості. По клаптику кримські українці облаштовували собі й однодумцям затишок, щотижня влаштовували зустрічі: перегляд кіно, літературні посиденьки, музичні вечори.

"Але сума в $200 на місяць для нас - це багато. Серед нас немає підприємців чи людей з високими доходами…" – каже Леонід.

Тож п'ятеро кримчан заходилися просити підтримки в народних депутатів. 

 

Для того, щоб отримати допомогу, активісти планують відкрити рахунок на материку. Наголошують – раді будуть не тільки грошам, а й книгам, підручникам українською і будь якій підтримці.

Вони продовжують м'яко нагадувати Криму про Україну. Не тільки вишиванками і оголошеннями, про свої заходи (які до, речі, хтось методично зриває – це й про заходи і про оголошення). Нещодавно УКЦ звернувся до "влади" з проханням відкрити в Сімферополі стіну пам'яті Кузьми Скрябіна біля "сходів кохання" – є в місті такий цікавий об'єкт. Допомоги від кримської "влади" УКЦ не отримує, спілкування обмежується поданням запитів і звернень і отриманням відповідей.

Насправді, сума в $200 - це кишенькові гроші на день для більшості українських народних депутатів. Судячи за їхніми деклараціями. А піар був би просто неймовірний.

Можливо, це стане навіть найвигіднішим капіталовкладенням за рік.