Чому бухають в АТО

Про бійців, які звикли запивати страх та негативні емоції, активно заговорили минулої зими.

Міноборони оприлюднило жахливу статистику, згідно з якою кожен шостий випадок небойових смертей в АТО і кожне п'яте ДТП за участю військовослужбовців спричинені саме вживанням алкоголю.

Згодом у медіа почали висвітлювати окремі трагічні історії смерті бійців.
Так, у лютому ЗМІ написали про смерть мобілізованого з Львівщини на Рівенському полігоні через "білу гарячку". За кілька тижнів на цьому ж полігоні через випивку помер ще один боєць, захлинувшись блювотними масами.

У березні величезний резонанс в Інтернеті зробила новина про смерть мобілізованого бійця на Яворівському полігоні. За офіційною версією, боєць, який страждав на епілепсію, помер через вживання алкоголю.

Відреагувавши на тривожні новини, влада ввела систему штрафів - у фронтових лікарів додалося роботи. Медики мали досліджувати стан кожного з "аватарів" (так почали називати "синіх" бійців, - ред.) та фіксувати алкогольне сп'яніння.

Клітка, в яку саджають п'яного солдата

П*ЗДИВ АВАТАРА - ЗЛАМАВ РУКУ

Проте разом з цим проблема не зникла. У соцмережах бійці не припиняють нарікати на п'яних побратимів.

"Це був спокійний день, поки кілька людей не вирішили нажратися. Один в патрулі, інші просто. Один з повним бк, інші в шортах. І понєслась... Скільки чудових бійців я зустрів в батальйоні, але скрізь знайдуться цікаві люди, сповнені бажання жити на повні груди і на дурну голову", - написав у червні у "Фейсбуку" боєць-письменник Артем Чех.

Продовжує турбувати проблема пиятики і волонтерів. Так нарівні з військовим устаткуванням у частини починають передавати алкотестери.

"- Б'ю дерев'яною бітою в лобєшнік. Потім вони коли мене бачать, навіть через пів року - лоб чухають.
- Копають собі яму, в ній сплять дві-три доби. На морозі -10 навіть сплять
- В велику бочку закатуєм. Бочку на сонце. На цілий день.
- В клітку сажаю, там осколки іноді літають, їм страшно. Потім не п'ють
- П'ятисотих збираю в купу і закриваю в кунг, який на сонці стоїть.
- П*здив аватара - зламав собі руку...
---
Таких історій ми можемо розказати десятки.
Ну ми це - теж включаємось в боротьбу з аватарами, тільки цивілізованими методами ))", - написав під фото приладів волонтер "Народного тилу" Роман Сініцин.

Як розповів Сініцин depo.ua, особисто він не бачить, що рівень споживання алкоголю суттєво зменшився. Більше того, саме зараз бійці почали активно замовляти алкотестери у волонтерів.

"Звісно, усе залежить від частини. Інколи приїжджаєш і бачиш, що 80% особового складу п'яні", - говорить волонтер.

Серед причин проблеми Сініцин називає в першу чергу неякісну мобілізацію.

"Якщо воєнком не виконує план, як, наприклад, у Волинській області, починають збирати п'яних під заборами. Потім у них прямо у воєнкомі стаються напади... Продовжують бухати на полігонах. Йдуть в село і обмінюють речі на горілку та самогон. В гіршому випадку такі люди потрапляють на фронт, де їм можуть буквально ламати руки. На жаль, очевидно, чим жорсткіші методи боротьби з п'янством у частині, тим менше людей вживає алкоголь", - коментує волонтер.

З тими ж бійцями, які продовжують попри все напиватись, у частинах часто не знають, що робити.

"У законі не прописана процедура демобілізації. Тож у кращому випадку бійця заберуть з передової і відправлять у місце постійної дислокації частини. А можуть і залишити в зоні бойових дій", - каже Сініцин.

За його словами, багато залежить від військового керівництва. Але чимало командирів різного рівня - від командира роти до командира взводу - також дозволяють собі хильнути чарку.

НА П'ЯНИЦЬ ДАРЕМНО ВИТРАЧАЮТЬ ДЕРЖАВНІ КОШТИ

Як підтвердила depo.ua волонтер Ірина Полинь, пиятика  залишається величезною проблемою. Бійці запросто купують алкоголь у місцевих - навіть легальні крамниці рідко дотримуються табу на торгівлю спиртним.

Законодавчі методи боротьби з п'янством дівчина вважає малоефективними.

"Накладення штрафу - тривала процедура. Спочатку проводиться медичне засвідчення, складають протоколи, звертаються до суду і аж потім суд накладає штраф. Але через штрафи страждають не тільки і не стільки самі "аватари", скільки їх родини. Мені здаються більш правильними адміністративні покарання, до яких вдаються у деяких частинах - наприклад, залучення п'яниць до господарських робіт. Також є гауптвахти, відокремлені місця, в яких бійці повинні провести певний час", - коментує волонтер.

Дівчина також говорить про некваліфіковану роботу воєнкомів - мовляв, через план ті набирають в армію, в тому числі, алкоголіків, яким потрібне тривале лікування. 

"Потенційні п'яниці прямували в навчальні частини, де на них витрачалися державні кошти, час інструкторів", - зауважує Полинь.

Акцентує, що головна проблема, на її думку, полягає в тому, що від "аватарів" бойові частини практично не можуть позбутися.

"Немає механізмів, аби, наприклад, перевести їх у будбат, аби рили окопи ближче до тилу. Відправити алкоголіків на лікування - теж дуже складна процедура. Тож вони продовжують займати місця у військових частинах, заважаючи нормальним хлопцям захищати Батьківщину", - каже волонтер.

Розповідає, що у волонтерів є свій невеличкий кодекс щодо алкоголю на війні. Так, посилки, в яких є алкоголь, волонтери категорично відмовляються передавати. Також серед волонтерів існує неписане правило: якщо бійця помітили п'яним, надалі на допомогу може і не сподіватися.

ЗМУШУЮТЬ РИТИ БЛІНДАЖІ ТА КИДАЮТЬ У ЯМИ

Як стверджують самі бійці, алкоголь на фронті стали вживати менше, але остаточно відучити пити побратимів не вдається. При тому, що карають любителів міцних напоїв доволі жорстко.

Як стверджує боєць 79-ї аеромобільної бригади Максим Мединський, у групі ризику переважно мобілізовані.

"Мобілізація - зріз нашого суспільства, до того ж, не найкращий завдяки "якісній " роботі воєнкомів. І якщо спочатку масу загнаних силою розбавляли мотивовані люди, добровольці, поступово їхній відсоток зменшується. Краще, що можна зустріти серед новопризваних: "сам би не пішов, а прийшла повістка - бігати не став". Звідси - купа немотивованих людей, яких треба зуміти ввести у військовий колектив. І, повірте, відучити 40-річного мужика від звички хильнути фляжку дуже важко, але реально", - стверджує Мединський.

Каже, існують чіткі процедури: проводяться розслідування, знімаються премії, є виправні роботи, є психологічна робота. Як результат, в бойових підрозділах цю проблему суттєво зменшують.

За словами бійця 93-ї бригади Дмитра Двойченкова, методи боротьби з "аватарами" бувають доволі радикальними.

"Найважчу фізичну роботу виконують бійці, яких спіймали на вживанні алкоголю. Наприклад, риють бліндажі. "Аватарів" можуть кидати у ями, підвали, навіть садовити у клітки. Дні на два, доки не прийдуть до тями. Чув, як одного хлопця прикували наручниками до ганебного стовпа - він по п'яні ледь не вбив когось із товаришів по чарці", - розповідає боєць.

До цього ще й штрафи від 1200 грн. Як говорить Двойченков, пити на фронті стали менше. Чи то навчилися краще ховатися.

НА ВІЙНІ ПОЧИНАЮТЬ ПИТИ ЛЮДИ, ЯКІ РАНІШЕ НЕ ВЖИВАЛИ АЛКОГОЛЬ

Про відносну ефективність внутрішніх дисциплінарних покарань розповідає і боєць 11-го батальйону Іван Савельєв.

Через п'янство солдат може бути позбавлений статуса учасника АТО і відповідних пільг

"Раніше була справжня епідемія п'янства - із 90 чоловік пиячило відсотків 30. Здебільшого, новобранці. Але потім масштаби проблеми зменшились. Президент видав наказ, згідно з яким командир частини має право не подавати на звання учасників АТО людей, які вживають алкоголь. Раніше бувало так, що солдат пиячить і три місяці поспіль валяється "синім", а пільги отримує на рівні з іншими. Тепер так не вийде... Звісно, випадки п'янства повинні бути засвідчені лікарем, запротокольовані. Допомогли і внутрішні заходи - наприклад, кількаденне заточення у підвалі та листи родичам, у сільради", - коментує боєць.

При цьому Савельєв підтверджує, що викорінити проблему не вдалося.

"Наприклад, в п'ятницю прийшла зарплата, і сім бійців спробували закупити алкоголь. Ми локалізували проблему. Знайшли хлопців і примотали скотчем до стовпів - звісно, в затінку, під козирком. Так вони простояли дві доби на відкритому повітрі. Звісно, виводили в туалет і поїсти... До понеділка протверезіли і були в строю", - розповідає чоловік.

Боєць акцентує, що бійців, які і зараз вживають алкоголь, важко зачислити до групи ризику. Здебільшого п'ють через страх та неготовність до фронтових реалій.

"Один хлопець із Житомирської області із релігійної багатодітної родини. До армії алкоголю взагалі не вживав... Другий - із Закарпаття. Крім алкоголю налягав на таблетки. З ним розібрались швидко. Хлопця споряджала на війну сільрада, тож ми написали їм листа. Почали хлопцю звідти дзвонити, і це подіяло", - каже Іван Савельєв.

Волонтери відмовляються передавати посилки бійцям, якщо в пакунках міститься алкоголь

СОЛДАТИ НЕ ВМІЮТЬ ПЕРЕЖИВАТИ СТРЕС

При цьому чимало експертів стверджує, що штрафами і клітками, які так лякають тиловий люд, проблему на викорінити. І вся штука не тільки у магазинах, які порушують закон, і в контрабандному алкоголі, який завозиться з підвладних сепаратистам територій.

На думку психотерапевта та коуча Михайла Дикого, рішенням проблеми могла б стати загальнонаціональна програма, яка вчить бійців переживати стрес.

"Вживання алкоголю - спроба втекти від болючих спогадів. Але після випивки біль лишається не пережитим. Боєць випиває знову... Може з'явитися залежність. Я бачу вихід у запровадженні загальної програми тренінгів із психологічної самодопомоги, на яких людей вчитимуть готуватись до стресових ситуацій та переживати їх. Така методика існує, я знаю волонтерів, які нею займаються. Але ефективним може бути тільки запровадження такої програми на загальнонаціональному рівні", - коментує психотерапевт.

За словами Дикого, якщо не навчити людину переживати стрес правильно, вона буде діяти знайомими методами - шукати рішення у пляшці.

БІЙЦІ П'ЮТЬ, БО НЕ ВІДЧУВАЮТЬ СЕБЕ ПОТРІБНИМИ

Деякі експерти стверджують, що справа ще й в тому, що більш ніж за рік АТО держава навчилася сяк-так забезпечувати бійців їжею та боєприпасами, а от дбати про їхню мотивацію та дозвілля і досі вважає зайвим.

За спостереженнями Ірини Полинь, зловживати "веселими напоями" бійці більше починають у період затишшя.

"Вживати алкоголь підштовхує, наприклад, вимушена бездіяльність - заборона відповідати на вогонь на лінії розмежування", - говорить волонтер.

Роман Сініцин має іншу думку: толковий командир завжди знайде, чим зайняти бійців. Наприклад, можна удосконалювати навички стрільби, наводити лад у частині.

Але настільки толкові далеко не всі командири.

До того ж, про необхідність зміни видів діяльності психологи трублять по всіх усюдах. Та й право на нормальне дозвілля навіть на війні відміняти не варто. Правда, організовувати його бійцям доводиться самим.

Найбільш свідомі ходять на рибну ловлю, організовують турніри з міні-футболу, вирощують зелень та овочі. Проте заповнити весь вільний час важкувато. Деякі українські митці продовжують їздити на фронт, проте поодинокі візити мало рятують ситуацію в цілому. Якщо мирній Україні розповідають про АТО на численних виставках та благодійних концертах, в самій зоні АТО люди можуть забути про мирне життя - медіа та мистецтво. Медіатеки та бібліотеки у частинах не продумані, а Інтернет є далеко не всюди. А якщо і є, його швидкості не вистачає, приміром, на те, аби скачати фільм.

Як раніше розповідав в інтерв'ю Олег Скрипка, на пропозиції щодо організації заходів для бійців в Міноборони не реагують.

"Персонально я звертався до посадовців з пропозицією організувати великі концерти на підтримку людей на Сході, присвячені військовій пісні. Пропонував зібрати музикантів, які виконують такі пісні, випустити збірки, дарувати їх солдатам", - сказав музикант, додавши, що до його ідеї залишились байдужими.

БІЙЦІ П'ЮТЬ, БО... ПРОСТО П'ЮТЬ

Є й такі, хто вважає, що п'янство в АТО - віддзеркалення "проспиртованості" українського суспільства. За результатом дослідження ВООЗ за 2014 рік, Україна займає п'яте місце в світі за кількістю алкоголю, спожитого на душу населення. А оскільки армія - зріз суспільства, від бійців годі й чекати інших звичок.

"Причини п'янства в АТО ті самі, що і в цілому в Україні. Наприклад, чоловіки можуть вважати, що їх не цінують, на їхню думку не зважають, вони не потрібні", - коментує психолог Анна Шевченко.

Тож держава може хоча б спробувати показати, що цінує людей, які її захищають.

Фото: УНІАН