Чи захоче Путін з проукраїнських чеченців ліпити "радикалів-ісламістів"

"Український слід" у справі про вбивство Бориса Нємцова з'являється з дивовижною настирністю. Починаючи з українки – супутниці вбитого російського політика, Анни Дурицької, яку після нетривалих роздумів росіяни все-таки відпустили.

І закінчуючи версією стосовно причетності України до вбивства, яку озвучив Заур Дадаєв, на думку російських правоохоронних органів – безпосередній виконавець вбивства.

За словами Дадаєва, "особливі стосунки" з Україною були в Беслана Шаванова – особи, яку слідство вважає одним з учасників групи, що вбила Нємцова. Шаванов загинув в березні 2015 року, коли його намагалися заарештувати чеченські силовики.

За словами Дадаєва, на початку 2015 року у Шаванова "виникли проблеми, коли він перетинав кордон з Україною".

Дадаєв повідомив суду, що Беслана Шаванова буцімто затримали спецслужби України, після чого доставили в розташування так званого "чеченського батальйону" під керівництвом Іси Мунаєва, який, як висловився Дадаєв, "воював там разом з СБУ проти Донецька".

"Я не знаю, як вони домовилися, але потім його відпустили, відібравши документи Він на кораблі, здається, приїхав в Краснодарі, там його зустріли, відвезли в республіку (Чечню-ред.) і зробили йому там новий паспорт." - повідомив Дадаєв.

У такий спосіб вбивство Нємцова може бути подане як результат "вербовки" Шаванова чеченцями, які воюють на українському боці проти сепаратистів. Відкритим, звичайно, залишається питання мотивів такого "замовлення" – але для російської пропагандистської машини це вже технічні деталі, які, за бажання, завше можна вирішити. Навіщо Мунаєву було вбивство Нємцова? Навіщо-навіщо... "Щоб підірвати стабільність на Росії, відвернути увагу суспільства від ісламського тероризму, який піднімає голову, зіштовхнути лобами владу з недалекоглядними представниками ліберального табору...". Врешті, писати подібні тексти – то вже робота ТАСС та РІА Новості, не будемо забирати їхній хліб.

При тому версія про "причетність про українських чеченців" – скоріше за все, лиш імпровізація Дадаєва і його захисту. Імпровізація, шита білими нитками, і з якоїсь точки зору ні для кого наче й не шкідлива – якщо зважити на той факт, що ні Шаванова, ні Мунаєва вже немає в живих. Показовою є реакція на цей імпровіз адвоката постраждалої сторони Вадима Прохорова, який публічно заявив, що сторона захисту, нарешті, зробили спробу "перевести стрілки" на "прокляту українську хунту".

Але існує абсолютно ненульова ймовірність того, що подібна імпровізація сподобається російській владі (на що, звичайно, і розраховує Дадаєв).

Особливо якщо зважити на той факт, що практика оголошення всіх недружніх до Росії мусульманських сил "терористами" використовується Кремлем регулярно – приміром, стосовно тієї ж сирійської поміркованої опозиції.

В такий спосіб і батальйон імені Джохара Дудаєва, який з честю захищає українську землю від російських військ, за бажання, можна повним складом зарахувати до "ісламських радикалів, що користуються підтримкою київської хунти".

Бо воно все-таки якось образливо – більш ніж чотири тисяч громадян "багатонаціональної і стабільної країни" воюють на боці Ісламської держави (це за підрахунками президента цієї країни Путіна – хоч можливо, й істотно більше) – а в Україні ісламісти якось все не приживаються. А так, повторюючи мантру про загрозу ісламського терору з високої міжнародної трибуни якийсь черговий сафронков завжди зможе згадати і про Україну.