Як Стокгольмський арбітраж може вбити "русскій мір"

Ситуація з білоруськими боргами за російський газ зайшла в глухий кут. За півроку переговорів різної інтенсивності сторони не домовились про ціну газу. Більше того, Москва настоює на тому, що Білорусь заборгувала Росії 700 мільйонів доларів за газ – а Мінськ категорично відмовляється визнати цей борг.

Більше того, за умов глибокої економічної кризи і помітного падіння ВВП, визнати цей борг Білорусь і не може – в іншому випадку Мінську доведеться шукати рефінансування. Шанси на отримання якого зараз мінімальні – що на Заході, що у Путіна.

Історія з газовим боргом розпочалась півтори роки тому, коли білоруси вимагали від Москви істотно знизити ціну на блакитне паливо. Їх логіка була наступною: "Що стосується природного газу, то його ціна на початку 2014 року становила 165 доларів за тисячу кубів. Це було при курсі російського рубля 32-33 за долар. На 1 січня 2015 року в нас ціна на газ стала 142 долари . При цьому долар став коштувати більше 60 російських рублів. Логічно, що газ вже повинен коштувати близько 80 доларів, а у нас 142 ", - заявив у 2016 році білоруський прем'єр Андрій Кобяков.

У Москві, м'яко кажучи здивувались – і повідомили, що аж таких скидок Мінську не дасть ніхто. "Не дадуть – то й нехай, самі візьмемо" – вирішив Александр Григорович Лукашенко, і почав рахувати вартість російського газу за своєю власною формулою. За рік з хвостиком такої "подвійної бухгалтерії" Білоруські і російські фінансові показники розійшлись в акурат на "безвісті зниклі" 700 мільйонів доларів.

І от за результатами вчорашніх переговорів прем'єр-міністр Білорусі заявив, що його країна боргу за газ не визнає, і визнавати не збирається. І назвав російську позицію "неконструктивною". Про те, що білоруси нічого не збираються платити, заявив і міністр енергетики Росії Олександр Новак, назвавши, в свою чергу, "неконструктивними" вже представників Мінська.

Останній шанс на "мирне" залагодження суперечки – у найближчий понеділок. 3 квітня проблему особисто обговорять президенти Володимир Путін і Александр Лукашенко.

При тому російське Міненерго чітко стоїть на тій позиції, що в Росії є зафіксовані в комерційних документах цифри, є формула – а все, чим займалися білоруси, це порушення контракту.

І з точки зору комерційної логіки з ними можна навіть погодитись. От тільки при тому залишається питання – якщо все, що в Росії є для "білоруських братів" – це "чіткий комерційний контракт" – то навіщо Лукашенку, в свою чергу, російські військові бази на території його країни? Навіщо йому "спільні навчання", заяви про "братські народи", вся ця нафталіново-іграшкова "союзна держава" з Росією? Газ по 140 – чи по 150 Білорусь зможе отримувати від кого завгодно. Як чотири дні тому вже отримала перших 80 тисяч тон іранської нафти, махнувши рукою на "братство" і "дружбу".

І якщо президенти Росії та Білорусі не зуміють домовитись стосовно газового боргу і майбутньої ціни на газ – то крапку в цій суперечці, скоріше за все, ставитиме Стокгольмський арбітраж. І початок цього процесу означатиме кінець "русского міра" – не залежно від того, на чию користь прийме рішення суд.