Час грає проти пенсіонерів: навіщо українцям осучаснення пенсій

Depo.ua починає аналіз української пенсійної системи та пропонованих змін до законодавства, які мають зробити її більш стабільною і справедливою. Почнемо зі зрізу ситуації та перших кроків до її покращення.

Скільки грошей треба на пенсії?

284 млрд грн у 2017 році. Однак у самому Пенсійному фонду, за прогнозом, бракуватиме 141 млрд грн. Ці кошти візьмуть із державного бюджету. До речі, торік на пенсії пішло 257 млрд грн, зокрема 145 млрд грн із держбюджету.

Чому в Пенсійному фонді бракує коштів?

Через "чорні" зарплати працівників і велику кількість пенсіонерів. Справа в тому, що Пенсійний фонд передусім наповнюється грошима, які вираховуються із офіційної заробітної плати тих, хто працює. Це так званий єдиний соціальний внесок – 22% від зарплати. Близько 80% з цього внеску йде до Пенсійного фонду. Але в Україні поширена оплата праці "в конвертах", коли люди офіційно отримують мінімум, з якого потім і вираховують копійки на пенсії. Гірше того, лише 10,2 млн із майже 16,3 млн працівників платять соціальні внески, серед неплатників - 4 млн українців, які зайняті у "тіні".

У самому Пенсійному фонді скаржаться, що втратили більшість доходів через зниження соціального внеску з 38% до 22% урядом Арсенія Яценюка. Він сподівався, що кількість легальних зарплат після цього збільшиться, а отже, і відрахувань на пенсії. Сталося навпаки: в Пенсійному фонді порахували, що "втрата власних доходів внаслідок зниження ставки єдиного соціального внеску минулого року становила 96,4 млрд грн".

Друга біда – старіння населення: за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, на кожних 100 громадян України у віці 20-59 років припадає 36 людей віком понад 60 років. Але й серед молодших зайняті не всі, тому на кожних 10 працівників, які сплачують соцвнески, припадає майже 12 пенсіонерів.

Як можна збільшити пенсії?

Брати гроші з кількох джерел, наприклад трьох. Або, в термінах українського законодавства, запровадити трирівневу пенсійну систему. По суті, це як три грошові мішки: перший - Пенсійний фонд, другий – Накопичувальний фонд з індивідуальними рахунками і третій – недержавні пенсійні фонди.

До Пенсійного фонду так і надходитимуть обов'язкові відрахування із зарплат у вигляді єдиного соціального внеску кожного працівника. З часом його розмір – 22% – може зменшитися, якщо інші два "мішки" будуть наповнюватися. Особливість Пенсійного фонду в тому, що гроші, які надходять до нього від працівників, майже відразу передаються пенсіонерам. Тобто ці кошти не інвестуються і, за деякими винятками, вони переходять від одних людей до інших. Це так звана солідарна пенсійна система, яка й працює в нас.

До Накопичувального фонду, який в Україні ще не діє, також мають надходити обов'язкові (для людей від 35 років – добровільні) відрахування із зарплат, хоча і за значно нижчими ставками (обговорюються варіанти від 2% до 7%). Але це вже персональні гроші: на людину відкривається рахунок, з якого вона може зняти накопичені кошти після досягнення певного віку – або всю суму одразу, або частинами у вигляді щомісячних виплат. Накопичувальний, як і Пенсійний фонд є державним. Відмінність у тому, що гроші з його рахунків будуть передаватися тому самому власнику і не відразу, а за десятки років. І за цей час вкладені кошти "працюватимуть", бо інакше вони встигнуть знецінитися. Ліцензовані компанії з управління активами інвестуватимуть гроші з пенсійних рахунків у різні проекти під жорстким наглядом держави. В ідеалі ці гроші мають примножуватися швидше, ніж вони знецінюються. Щоправда, в цьому і ризик: пенсійні рахунки може підточити інфляція, особливо якщо інвестиції будуть не дуже вдалими. І загалом поки що незрозуміло, як саме держава гарантуватиме збереження накопичень.

У недержавні пенсійні фонди, які в Україні вже діють, можна вкладатися добровільно. Вони також займаються інвестиціями пенсійних коштів, часто пропонують більші відсотки, однак якщо приватні фонди прогорять – держава нічого не відшкодує. Щоправда, приватні фонди поки що малопопулярні: їм довірили свої гроші близько мільйона українців.

Коли ці три "мішки" будуть повноцінно наповнюватися, пенсійна система України має стати стабільнішою: гроші з Пенсійного фонду не так бояться інфляції, бо майже відразу видаються на пенсії, водночас кошти в накопичувальних фондах у майбутніх пенсіонерів не зменшаться, якщо процент працюючих людей впаде.

У чому ж несправедливість в нарахуванні пенсій?

Той, хто вийшов на пенсію раніше, отримає меншу пенсію, навіть якщо в цих двох людей однаковий трудовий стаж і однакове відношення своєї зарплати до середньої зарплати за період роботи.

Як так виходить? Спочатку кілька слів про параметри, які закладені в розрахунок пенсії за віком. Це тривалість страхового стажу, відношення заробітної плати людини до середньої зарплати в країні за кожен місяць стажу та середня заробітна плата за три останні роки перед роком призначення пенсії. В останньому і ховається диявол, бо з часом номінальна середня зарплата зростає (хоча її купівельна спроможність може знизитися). Якщо не враховувати інфляцію, цей показник спричиняє розрив (іноді в рази) між розмірами пенсій людини, яка вийшла на пенсію, скажімо, у 2008 році і людини, яка стала пенсіонером у 2017-му, на користь останньої. І цей розрив штучний, бо не залежить від трудових внесків і оцінки їхньої праці, а визначається в основному інфляцією.

То які зміни плануються?

Запустити другий рівень пенсійної системи – тобто створити Накопичувальний фонд. Правда, це поки що нереально, бо накопичувати не можна, коли на першому рівні – у Пенсійному фонді – бракує 141 млрд грн. Грошей не буде більше, якщо класти їх в другий "мішок", коли перший напівпустий, бо вони в обох випадках беруться з одного джерела – працівника.

Зробити справедливою формулу розрахунку пенсії. Так, можна сумнозвісний показник середньої зарплати за три останні роки перед виходом людини на пенсію періодично збільшувати на рівень інфляції. Але в такому разі потрібно мати більше грошей і постійно перераховувати пенсії. Тому конкретні пропозиції урядовці ще не озвучували.

Зменшити до 15 років страховий стаж, потрібний для виходу на пенсію, з можливістю купити його. Вартість одного місяця, за пропозицією Мінсоцполітики, становитиме близько 704 грн. Тож усі 15 років стажу коштуватимуть 130 тис. грн.

Більше конкретики буде, коли уряд опублікує проект закону про пенсійну реформу. Єдине, що навідріз відмовляються робити в Кабміні – це підвищувати вік виходу на пенсію.

Коли чекати реформу?

Старт – цього року. В уряді пообіцяли подати до Верховної Ради законопроект про пенсійну реформу до травня. Як запевняє міністр соцполітики Андрій Рева, це відбудеться після підписання Меморандуму з МВФ, в якому прописані параметри пенсійної реформи. Цей документ поки що не оприлюднений. Але навіть ухвалення пенсійних законів буде лише початком справжніх реформ.