Що буде з путінською економікою у випадку #Донбасснаш

Останнім часом напівконспірологічна версія про можливу анексію Росією окупованої частини Донбасу, з "легалізацією" присутніх там військ, набирає дедалі більшої популярності.

На її користь наводять цілу купу правдоподібних аргументів. Тут і визнання Росією сепаратистських "паспортів", і "віджим" українських підприємств – з можливою передачею у "зовнішнє управління" представникам майбутніх власників, і часті навчання на кордоні з Україною (куди, скоріше за все, оце якраз женуть війська з Криму та Чечні) – все це може свідчити про визнання анексії сепаратистських анклавів. Навіть опитування російського люду "державними" соціологами на тему того, чи хочуть росіяни бачити "Л-ДНР" у складі своєї країни – і ті підозріло почастішали. Щоправда, за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки, частка респондентів, які хотіли б взяти сепаратистів на загарбаних територіях до складу Росії, становить всього 18%. Цей показник трохи зріс з 2016 року (14%), але й дотепер не вражає. 24% вважають, що самопроголошеним республікам треба дати незалежність, а 36% вважають за краще не втручатися. Втім, несприятливі цифри завше можна підправити черговою пропагандистською кампанією. Благо не вперше.

Цікавіше з економікою. Яка, на відміну від громадської думки, не піддається легким маніпуляціям. З'ясувати, у скільки точно обійдеться Росії анексія Донбасу за зразком кримської, звичайно, неможливо – але порядок цифр з'ясувати реально.

Для прикладу можна взяти той самий Крим. Сума прямих щорічних дотацій якому складає близько 40 мільярдів рублів (характерний момент – практично співпадаючи з сумою дотацій на Чечню).

Але при тому населення Криму складає близько 1.8 мільйона осіб. В той же час населення обох сепаратистських республік складає, за різними даними, від 2.9 до 3.8 мільйона осіб. При тому більшість із них працювала на підприємствах, частини з яких тепер не існує в природі. Тому суму дотацій сміливо можна помножити на коефіцієнт 2.5.

До цього слід додати наслідки бойових дій. Вартість відновлення інфраструктури регіону, за даними різних експертів, коливається від 15 до 40 мільярдів доларів. Якщо взяти поміркований прогноз (наприклад, дипломата й економіста Андерса Ослунда) то сума становитиме 20-22 мільярди. Які, припустимо, можна "розкинути" на 5 років. Але й в такому випадку йдеться про 4-5 мільярдів доларів щорічно.

При тому сирійський досвід Росії каже, що у відновленні знищених російськими військами активів світ чомусь не дуже охоче прагне брати фінансову участь. На заклик Путіна "всім разом відбудувати Сирію", йому цілком справедливо відповіли відмовою, дотримуючись принципу: "Хто поламав – той нехай і ремонтує".

Таким чином, анексія Донбасу передбачає близько 2 мільярдів доларів щорічних "регулярних" дотацій – плюс до того як мінімум 4-5 мільярдів "відновних" грошей.

При тому, що об'єм російського Резервного фонду складає на даний момент близько 16 мільярдів доларів – і він губить гроші зі швидкістю 0.1-0.3 мільярди доларів щомісячно (себто близько 3 мільярдів на рік) і без будь-якого Донбасу, то додаткове навантаження у 6-7 мільярдів доларів на рік призведе до швидкої і невідворотної фінансової катастрофи. При тому Росія підходить до скрутної ситуації з виплатами по зовнішніх боргових зобов'язаннях (за даними російського Центробанку, пік за 520-мільярдним зовнішнім боргом прийдеться на другу половину цього року, коли на погашення боргу йтиме більше 40 відсотків всіх валютних надходжень до країни). При тому у сценарії ми не враховуємо можливого посилення антиросійських санкцій, втечі залишків контрольованого олігархами капіталу із країни, та інших більш ніж ймовірних наслідків "офіційної" анексії Донбасу. Який і в теперішньому вигляді непогано справляється з роллю дестабілізатора України.

Зважаючи на те, що анексія сепаратистських анклавів призведе до істотних, і, цілком можливо, фатальних для режиму проблем, Путін і не збирається когось кудись приєднувати. А обмежиться він поставками низькоякісної провізії, застарілих боєприпасів, найманців – і кількох тисяч кадрових військових, якщо українські війська рушать вперед. "Неофіційно" окупований Донбас завмирає у кризі замороженого конфлікту. А той факт, що за сьогоднішньої ситуації Л-ДНР неминуче перетвориться на Сомалі, здається, нікого в Москві не турбує.