"Ужгородська палачінта": Як закарпатці прощалися із зимою та збирали кошти на АТО

Незабаром українські міста накриє хвиля традиційних масових гулянь. Це і Масляна, і обрядові заклики весни зі спаленням Мари (опудала, яке символізує Зиму). За два тижні розпочнеться Великий піст, а українці звикли проводжати зиму ситно і з розмахом.

В Ужгороді намагаються інакше розпрощатися з холодами. Любителі національних звичаїв та традицій на цих вихідних зібрались на фестиваль "Ужгородська палачінта" - свято, яке наче і "виконує роль" Масляної, але по-особливому, по-закарпатськи.

По-перше, фестиваль має унікальну назву. Слово "палачінта" (з угорської мови – "palacsinta"), на закарпатському діалекті означає "млинець". Відповідно, "палачінтовка" - це сковорідка, на якій їх смажать. Організатори навмисне не пов'язують фестиваль з релігійними датами (Великий піст цьогоріч починається 27 лютого - Ред.). Так вони намагаються відійти від традицій, поєднуючи нові колоритні місцеві "фішки". До прикладу, на фестивалі представляють рецепти найекзотичніших палачінт - на різний смак, запах і колір.

Відвідувачі радо беруть участь і у старих-добрих розвагах. Одна з найулюбленіших - видертися на стовп, аби дістати чоботи.

Крім млинців, як і на кожному "порядному" закарпатському фесті, досхочу можна поїсти м'яса, сиру, випита вина або паленки (міцної настоянки). Бограч, пікниця (домашня ковбаса), солодощі - усе є. До речі, деяким відвідувачам це не зовсім подобається, тому у відгуках можна зустріти слово "шашличінта", мовляв, шашликів на фестивалі у рази більше, ніж заявлених млинців.

Не дивлячись на це, свято користується шаленою популярністю. Протягом двох днів у "години пік" знайти місце, аби припаркувати автівку біля Боздоського парку (саме тут відбувається "Ужгородська палачінта"), було непросто.

Інша особливість "Ужгородської палачінти" - це благодійність. У фестивалі не вперше беруть участь місцеві "ведмедики" - волонтери Руху підтримки закарпатських військових. Традиційно, закарпатські волонтери не просто збирають гроші на армію, а заробляють їх. Щоразу "ведмедики" вигадують і ретельно обмірковують меню, працюють у кілька змін, проводять різні заходи і аукціони.

За словами координатора Руху, волонтерки Галини Ярцевої, за два дні фесту вдалося заробити для військових трохи більше 19 тисяч гривень. До речі, саме волонтери здобули і головний приз заходу - Золоту палачінтовку.

Цікаво, що Ужгород став одним із перших міст, в якому, не дочекавшись навіть середини лютого, почали прощатися із зимою, хоча зимова погода не "відпускає". Наступного тижня краяни кличуть на наступне свято - "Медовуха-фест". Доки суворі правила посту не вступили в дію, ужгородці і гості встигнуть добряче посвяткувати і "зігрітись".

Фото зі сторінок у Facebook "Ужгородська палачінта", Ужгородської міської ради та Сергія Денисенка