Без бою не здамся: Про що Лукашенко просигналізував Путіну

А можливо, що й нікуди йому вже відступати. Тепер слід чекати на хід Кремля.

Від зустрічі Александра Лукашенка з пресою, на тлі чисельних чуток про різкий конфлікт між Москвою та Мінськом, чекали багато. І він не підвів.

Перед білоруськими та західними журналістами, багатою і образною мовою Лукашенко, схоже, розповів про всі свої образи на російських посадовців.

І про "одного якогось міністра – хай і ФСБ-шника", який "одним розчерком пера" перекреслив багаторічну співпрацю країн у сфері облаштування кордону. І про главу Федеральної служби з ветеринарного нагляду, стосовно якого треба негайно починати кримінальну справу. І про підступних чиновників, які не захотіли продати білорусам "Башнєфть". Про все розповів білоруський лідер. Зі всієї дружби з "братнім народом" тільки про приязні стосунки з Володимиром Володимировичем відрапортував – і по всьому.

Хоча ні, і Путіну дісталося. "Кажуть, військова база ... Та киньте, кому потрібні ці 10 літаків, які Росія хотіла посадити в Бобруйську?", - дивувався Лукашенко, пропонуючи натомість віддати літаки йому. Хоча розпорядження про підписання угоди про створення російської авіабази в Білорусі підписував особисто Путін. Не кажучи вже про милу по формі вказівку на давні часи – "коли ще Путін був демократом".

Єдине, чого не обіцяв білоруський лідер російським партнерам – це прямих військових дій. Хоча й тут як сказати – пасаж про те, що при односторонньому облаштуванні прикордонна зона Москва "може залізти на чужу територію і відхопити шматок чужого кордону" сильбно дружнім теж не виглядає.

В чому був сенс цього семигодинного публічного сеансу самоаналізу білоруського лідера, який сказав все те, про що думав, але не хотів говорити багато років?

Російські ЗМІ все ще сподіваються, що Лукашенко "перебіситься", йому дадуть чергову знижку на газ, і все вернеться на круги свої. Ймовірність такого розвитку ситуації, звичайно, є. Але невелика.

Натомість більш реалістичним видається варіант, що цього разу все далеко більш "по-справжньому". Оскільки відступати Александру Григоровичу направду немає куди. І штука не тільки в економічній ситуації. Хоча і в ній теж, якщо зважити на той факт, що Білорусь впритул підійшла до дефолту.

Паралельно з тим в Білорусі циркулюють достатньо правдоподібні чутки стосовно того, що Лукашенкові на стіл в кінці минулого року якимось чином лягли списки російської резидентури. Після чого мали місце звільнення глави президентської адміністрації, його заступника, заступника начальника Генерального штабу, заступник міністра внутрішніх справ і начальника служби безпеки президента. Не рахуючи "дрібноти" на кшталт керівників підприємств та проросійських журналістів. Правда воно чи ні – сказати складно, можливо, йдеться про класичне лукашенківське "перетрахування" еліт, але якісь тектонічні зсуви всередині білоруської бюрократії відбуваються.

При тому цілком очевидно, що сценарій "захисту російськомовних" в Білорусі не пройде, а якщо й пройде – то потребуватиме надто багато "зелених чоловічків", і викличе надто багато нездорового шуму в світі. Тому в Москві перейшли до розігрівання невдоволення білорусів економічною політикою Мінська – який зробили цілком залежним від своїх енергоносіїв вже багато років тому.

І Александр Лукашенко, здається, підозрює, що жорсткий економічний повідок, яким давно користується Росія, зараз може бути використаний не тільки для того, щоб керувати зовнішньополітичним курсом Мінську – як то й завжди було, але і для того, щоб демонтувати наявний білоруський режим. Але здаватись без бою не збирається.

Як будуть розвиватись ситуація, покажуть найближчі тижні. Індикатором примирення у цьому випадку стане зустріч Путіна з Лукашенком, після якої різко зміниться риторика як Мінська, так і Москви. Натомість в разі відсутності такої зустрічі та домовленостей стосовно цін на енергоносії, можна чекати несподіваного сплеску активності якоїсь дивнуватої білоруської опозиції, яка спробує вивести на вулиці направду зубожілий народ. І не надто сильно тішитись, коли люди з незнайомими політологам прізвищами цей протест очолять.