Вибори в РФ: Чому вони важливі для нас

Говорячи про березневі вибори Путіна у нас зосереджуються лише на двох аспектах: на тому, що Путін виграє і це не цікаво та на тому, що Путіну, під вибори, потрібно взяти хоч якийсь населений пункт (поки в його планах це Авдіївка).

Насправді такий підхід є величезним спрощенням всього того, що відбувається зараз у російській політичній системі. 

Почнемо з того, а "про що ж ці вибори?". І відповідь тут значно виходить за рамки простого вкидання бюлетенів і доведення результату до "більше ніж 80%". Це вибори про утворення нової системи управління, яку сміливо ми можемо називати абсолютизмом. Після маршу Пригожина Путін несподівано для себе зрозумів, що в елітах не існує навіть натяку на змову. І ще він зрозумів, що йому не потрібно надалі бавитися в таку умовність, як любов народу. Народ, як виявилося, і так нікуди не дінеться, бо в нього нема ні ідеологічної альтернативи, ні якогось конкурента для самого Путіна. І тому, в трикутнику "любов — договір - страх" Путін, сміливо відкинув на другий план любов і ставить на страх. Народ, при цьому, погодився зі створенням залізної завіси і переходом до радянської системи контролю за населенням, але без створення ГУЛАГу (така репресивна машина в нинішніх умовах просто економічно не вигідна і тому вона не буде відтворюватися). В цілому — новий суспільний договір (проміжковий) передбачатиме повний контроль держави над населенням (включно з посиланням на фронт) в обмін на збереження "вєлічія" і підтримки мінімального набору необхідних економічних благ (треба потерпіти в обмін на збереження статусу великої країни і не сильного погіршення життя).

Але не це найголовніше. Найголовніше те, що цими виборами, Путін повністю обнуляє всі попередні договори з елітами. Еліти це розуміють, але вони заложники страху і системи, яку вони і створили. Це не значить, що відразу після виборів полетять голови. Але це значить, що кожен високопоставлений гравець знає: та система балансів і рівноваг, яка працювала раніше, більше не працює. А якою буде ця нова система — ще невідомо. 

З великою долею ймовірності ми можемо говорити, що автором цієї майбутньої системи, яку можна вважати системою пізнього Путіна — транзиту до постПутіна, є Сергій Кірієнко, який дуже хотів би стати в межах цієї системи сірим кардиналом. І, між іншим, за основу він бере не модель СРСР, а сучасну модель КНР (і тут росіяни не готові вигадати щось нове), але при цьому, він її максимально примітивізує.

Одним словом, якщо коротко десь так. Більш розгорнутий аналіз буде за місяць. В січні хочу разом з "Діловою Столицею" зробити великий і ґрунтовний прогноз "Росія-2024". 

А для всіх тих, хто зараз в коментарях почне писати: "І що нам з того?", рекомендую подивитися попередній пост з аналізом стосунків Росія — Китай, де чітко доведено, що головний наш міф про захоплення Сибіру китайцями є міфом.