"Частковий вступ" України до НАТО: Що означає ідея Расмуссена

Екс-генсек Північноатлантичного Альянсу Андерс Фог Расмуссен закликав НАТО проявити рішучість і приєднати Україну без тимчасово окупованих росією українських територій. Це просто прожект чи один із планів завершення війни нашою перемогою?

Юрій Васильченко

Пан Расмуссен для The Guardian пояснив хід своїх думок наступним чином: якщо виключити з українського членства в НАТО тимчасово окуповані росією території, тоді Стаття 5 статуту Альянсу (про гарантії колективної відсічі нападнику) утримала б Москву від посилення нападів на українську територію в рамках членства НАТО (зокрема, від ракетних ударів), і таким чином звільнила б українські сили для виходу на лінію фронту. На думку Расмуссена, часткове членство попередило б росію, що вона не може зупинити приєднання України. При цьому, каже він, не йдеться про замороження конфлікту.

Чи гарна ідея злетіла з вуст Расмуссена? Реакції нинішнього генсека Єнса Столтенберга та когось із впливових лідерів західного військово-політичного блоку поки немає. А от на Банковій відреагували з різкою критикою. Радник Андрія Єрмака Михайло Подоляк назвав пропозиції "дивними" та такими, що провокують країну-агресора на подальшу ескалацію. То жйдеться про персональну ініціативу Расмуссена, чи він озвучив варіант, який обговорюється у високих коридорах, проте діючі представники НАТО озвучити його не могли? Таке собі вкидання інформації для роздумів і зондування реакції.  

Не перший план данця Расмуссена  

Расмуссен зараз – прихильник вступу України в НАТО та посилення військової допомоги нашій державі. За півтора місяці до повномасштабної агресії росії він вимагав надати України ПДЧ. Але коли він займав свою посаду у 2009-2014 роках, позиція його трохи відрізнялася. Саме за його керівництва НАТО поновило співробітництво з росією, перерване після агресії рф проти Грузії у 2008 році. Що ж до євроатлантичної інтеграції України, то в період головування Расмуссена вона була фактично на паузі. Але не по його вині: це був період президентства Віктора Януковича. У 2014 році, після зміни влади в Україні, пан генсек казав, що НАТО залишається щирим другом України, але у Києва є "більш нагальні проблеми", аніж вступ до Альянсу. З травня 2016 року по травень 2019-го Расмуссен був позаштатним радником президента Петра Порошенка. В цій якості найвідомішою його ініціативою стало введення "блакитних шоломів" НАТО на Донбасі. Вона навіть обговорювалася на Мюнхенській конференції з питань безпеки у лютому 2018 р. Ідея була наступною: роль миротворців виконуватимуть силовики з країн, в яких хороші стосунки як з Києвом, так і з Москвою. Але обговорення швидко зайшло у глухий кут, бо росія вимагала, щоб миротворці стояли на лінії розмежування, а не на українсько-російському кордоні.

До послуг Расмуссена українська влада звернулася знову у 2022 році. Тому нинішня різка критика слів екс-генсека може свідчити, що з ним там вже не співпрацюють. Або забулися, що рік тому водили з цим паном дружбу. Нагадаємо: спільно з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком він брав активну участь у розробці безпекових гарантій для нашої держави, презентованих у вересні минулого року. Depo.ua аналізував цей документ, який викликав чергові погрози ядерною зброєю з боку кремлівців. За понад рік відтоді його основні положення трохи забулися, тому освіжимо в пам’яті, про що йшлося.

Перше положення: у рекомендаціях міститься заклик до створення "Київського безпекового договору" – спільного документу про стратегічне партнерство, який об’єднає Україну та держави-гаранти. Такі рекомендації передбачають багаторівневий підхід: хтось із союзників візьме на себе чіткі зобов’язання щодо підтримки Збройних Сил України, а ширша група надасть невійськові гарантії, побудовані довкола санкційних механізмів.

Друге положення: угода щодо безпекових гарантій не є заміною вступу до НАТО – вона декларувалася засобом забезпечення безпеки, поки цей вступ не відбудеться. Третє: партнери погоджуються на багаторічні стабільні інвестиції в оборонно-промислову базу України, на масштабовану передачу зброї та розвідувальної підтримки, інтенсивні тренувальні місії та спільні навчання під егідою Європейського Союзу й НАТО. Четверте положення: пропонований договір мав об’єднати держави-гаранти – США, Велику Британію, Канаду, Польщу, Італію, Німеччину, Францію, Австралію, Туреччину, а також країни Північної Європи та Балтії, Центральної та Східної Європи. Хто висловить бажання доєднатися та поділятиме мету договору.

Однак розроблений документ так і не став реальністю. З одного боку, партнери суттєво активізувалися з наданням зброї, згодом запрацювали домовленості у рамках "Рамштайну", з іншого – розмови про гарантії безпеки не набули конкретики. Точніше, є навіть проголошені державами G7 в липні цього року політичні зобов’язання підтримувати Україну до перемоги та надавати допомогу в подальшому, проте це трохи інший формат, аніж пропонувався групою Єрмака – Расмуссена. А політичні перипетії у США, які Depo.ua детально аналізував, підтверджують існування серед наших партнерів різних поглядів як на подальшу військову допомогу Україні, так і на сценарії завершення війни. Один із таких сценаріїв і виклав Расмуссен.

Очевидно, це не лише політ його фантазії, а думка певного кола осіб, котрі вважають, що геополітичних сірих зон у світі лишатися не повинно, що НАТО має продемонструвати сильну відповідь не тільки путіну, а й іншим агресорам. Показати: це – сфери нашого впливу, бо ці народи поділяють наші цінності. Інша справа, наскільки особи, які відстоюють таку логіку, допущені до ухвалення рішень.

Не остання пропозиція для роздумів від партнерів?

Наступне питання – чи дійсно Расмуссен поширює зраду і заслуговує на обструкцію з боку української влади. Так, в описаному ним сценарії не вистачає важливих деталей. Приміром, чи погодяться всі члени Альянсу на запропонований ним крок. Відразу зауважимо: першими не погодяться Штати. Білий дім досі остерігається ядерної ескалації з боку путіна. Або – що мається на увазі під "замороження конфлікту не буде". Тобто наші війська наступатимуть на ворожі позиції на окупованих територіях, а натовці прикриватимуть від російських атак підконтрольні Україні землі? Фантастичний сценарій. У НАТО на нього ніколи не погодяться. Навіть якби в Києві розглядали таку можливість.

Але в Києві стоять на тому, що пропозиції, які не ґрунтуються на плані президента Володимира Зеленського, Україна до розгляду не прийматиме. Наші союзники публічно з думкою офіційного Києва погоджуються, але можуть метикувати по-своєму. І шукати альтернативні варіанти. При цьому, варто наголосити, це варіанти не про те, приймати нашу державу до складу Альянсу, чи не приймати, а як і коли приймати. Тому не варто відразу відмітати навіть фантастичні ініціативи, які звучать від західних політиків, котрі підтримують нашу євроатлантичну інтеграцію. Бува ця фантастика втілиться у реальність. Треба пам’ятати: наступний саміт НАТО відбудеться у Сполучених Штатах у розпал передвиборчої кампанії, й пропозиція прийняти Україну до складу блоку може стати тією ставкою, яка зіграє. І для нас, і для Джо Байдена. Не виключено, заради цього від української влади знадобиться певна дипломатична гнучкість, а десь і поступливість.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Влада