Нажитися на санкціях. Ручні "вовки" Олега Дерипаски

Виявилося, що моральний принцип "не вести бізнес у Росії та з Росією" не став таким же важливим фактором оцінки компаній та їх брендів, як, наприклад, принципи ESG. І це через рік масштабних бойових дій на території України. У той час як західні уряди ухвалюють рішення про постачання Україні танків – а, прикладом, Нідерланди навіть демонструють готовність до дискусії щодо постачання військових літаків – західні компанії та фахівці з ЄС, США та Великої Британії продовжують співпрацювати з путінським режимом – просто тому, що це вигідно .

Спочатку коротко нагадаємо основні висновки, яких дійшли швейцарські економісти. Згідно з їхніми розрахунками, станом на кінець листопада 2022 року з Росії повністю пішли менш як  9% іноземних компаній. База дослідників складалася майже з півтори тисячі порівняно великих підприємств, тож вибірка була гідна. Щоб хоч якось виправдати цю шокуючу цифру, можна було б припустити, що з Росії пішли найбільші компанії, ті, що привертають найбільшу увагу і ті, що генерують найвищий прибуток і відповідно платять більше податків у скарбницю країни-агресора. Але ні.

Виявилося, що компанії, що справді пішли з Росії, генерували лише 6,5% загального доподаткового прибутку, володіли 8,6% рухомого майна, створювали 10,4% операційного прибутку (за показниками 2021 року). Тобто з Росії пішли саме ті компанії, які заробляли тут порівняно небагато, але при цьому мали чималий штат співробітників (понад 15% усіх зайнятих у "недружніх" фірмах). А компанії із високомаржинальним бізнесом,  хто платить найбільше податків, підтримуючи російський бюджет, навпаки, в Росії так чи інакше залишилися.

Більше того, значна частина компаній, що "пішли", продали свій бізнес з умовою зворотного викупу – відзначають дослідники. Якщо ж прийняти як даність, що більшість західних компаній не поспішають йти з Росії (в надії на що, цікаво?), поставимо менш прозаїчне питання: як саме західні компанії виходять з Росії? З погляду ефективності санкцій такий вихід має супроводжуватися скороченням ресурсних можливостей російського режиму продовжувати війну. Але погляньмо на те, як це відбувається в реальності.

Who is Mr. Wolf?

Українські політологи Олексій Голобуцький та Світлана Кушнір днями звернули увагу на одну вкрай цікаву особу. Йдеться про Зігфріда Вольфа, австрійського підприємця, тісно пов'язаного з російським олігархом Олегом Дерипаскою. Голобуцький називає Зігфріда Вольфа "молодшим партнером" Дерипаски. Він же нагадує про те, що Вольф після Євромайдану працював свого роду "зіц-головою", представляючи інтереси олігарха на нині зруйнованому росіянами Харківському тракторному заводі. А у 2016 році, після того як власністю російського олігарха на ХТЗ зацікавилася СБУ, саме Вольф організував продаж частки Дерипаски його давньому партнерові – харківському бізнесмену Олександру Ярославському.

З 2010-х років Вольф входить до керівних органів багатьох ключових активів Дерипаски. Він був директором з розвитку керуючої компанії "Русал", членом ради директорів "Базового елемента". За даними Газета.ua, він же до 2019 року очолював раду директорів групи ГАЗ, і наразі перебуває в статусі члена ради директорів цієї компанії. Для кращого розуміння: дочірні структури ГАЗу – підприємства "Урал" та "Арзамаський машинобудівний завод" – виробляють левову частку бронеавтомобілів, які закуповує російська армія.

Зіфгрід Вольф не лише добре знайомий з Олегом Дерипаскою, а й входить у російський істеблішмент. У далекому 2009 році Вольф, будучи власником австро-канадського концерну Magna International, спільно з головою "Сбербанку" Германом Грефом презентував тодішньому прем'єру Путіну угоду про поглинання німецького автовиробника Opel. З того часу Вольф і Греф були нерозлучні, більше того – всюдисущий австрієць до середини 2022 року очолював раду директорів європейської "дочки" "Сбербанку".У 2013 році Зігфрід Вольф характеризував Путіна як "сильну особистість" та "віщуна", який відновлює Росію "жорсткою рукою, але з глобальним баченням і серцем". Вольф, який представляв тоді велику австрійську будівельну компанію Strabag, акціонером якої є в тому числі структури Дерипаски, займався залученням будівельних підрядів Олімпіади в Сочі. За його власними словами, 5% усіх грошей, витрачених на Сочі, або близько 2 млрд євро, отримали саме австрійські підрядники.

Зігфрід Вольф (праворуч) на прийомі у президента РФ Володимира Путіна

Як з'ясували "Економічні новини", Зігфрід Вольф продовжує бувати у Москві навіть після 24 лютого 2022 року. Він має діючі банківські рахунки в російському підрозділі Raiffeisenbank – до речі, найбільшому західному банку, що так і не пішов з Росії. У 2021 році на його рахунки надійшло сукупно понад 700 млн рублів (близько $10 млн за поточним курсом). Більше того, за деякими даними, Вольфу належить 10% групи ГАЗ. Іншими словами, австрієць не просто дорогий найманий співробітник Дерипаски, але співвласник підприємства, яке виробляє, зокрема, броньовані автомобілі, що надходять на український фронт.

Далі – більше. Вольф не єдиний представник австрійського бізнес-істеблішменту у Москві. Ґюнтер Хайден є людиною Вольфа (обидва – вихідці з компанії Magna). Ґюнтер Хайден продовжує працювати виконавчим директором групи ГАЗ. До ближнього кола Вольфа входить і людина з невипадковим ім'ям Роман Вовк (англійською та німецькою пишеться як Wolf, тобто так само, як у Зігфріда Вольфа), який довгі роки є його персональним перекладачем і при цьому чинним співробітником структур Дерипаски. Ця людина грає технічну, але важливу роль у схемі поглинання ласих західних активів росіянами.

Два вовки – вже зграя

Світлана Кушнір так описує схему, за якою наближений до Кремля олігарх скуповує активи західних компаній. "Західні власники продають компанії не на пряму, а через фірми-прокладки, так би мовити, аби репутацію не бруднити у зв'язках з росіянином Дерипаскою, який, по факту, через два-три "коліна" схеми  – раз! – і кінцевий бенефеціар через свого давнього бізнес-партнера Зігфріда Вольфа, громадянина Австрії, – пише Кушнір. За її даними, такими фірмами-прокладками виступають "Промавтоконсалт" та "НН-Інвест". Обидві компанії легко виявити в російських публічних реєстрах: зареєстровані у вересні-грудні 2022 р., єдиним акціонером і директором є Роман Вовк.

А далі стежте за руками. У жовтні 2022 року російський Мінпромторг пише листа Мінфіну, в якому висловлює згоду на придбання 100% акцій "Промавтоконсалту", що належать Роману Вовку, Зігфріду Вольфу. Вже з початку січня 2023 року ця компанія перебуває в процесі реорганізації в закрите акціонерне товариство, що дозволить приховати власника компанії, яким стане містер Вольф.

До чого всі ці рухи? Зрозуміло, що за поточних умов створити компанію із російським засновником набагато легше, ніж із засновником із "недружньої країни". Подальший її продаж тихо узгоджується на рівні російського Мінфіну, так би мовити, "не привертаючи уваги санітарів". Для того, щоб ще більше заплутати історію, початковим засновником фірм виступає людина з прізвищем, яке в латинській транскрипції пишеться так само, як і новий власник, яким стане Зіфгрід Вольф. У фінансуванні майбутніх угод, ймовірно, братиме участь і друга компанія – НН-Інвест, в перших літерах якої вгадується назва Нижнього Новгорода – російскьго міста, в якому розташовані основні виробничі потужності групи ГАЗ Дерипаски.

ГАЗ, ГАЗ, ГАЗ!

А тепер подивимося на те, на які саме активи націлився колишній клієнт елітної ескортниці Насті Рибки. Видання "Діло" пише про те, що Дерипаска має намір з великим дисконтом придбати потужності Volkswagen Group у Калузі. Влаштовуючи це за допомогою складної схеми за участю Зігфріда Вольфа, Дерипаска не лише хоче уникнути дії західних санкцій, а й налагодити роботу заводу вже без старих власників, організуючи постачання необхідних вузлів та комплектуючих.

Гроші – Дерипаски, контакти та зв'язки – Вольфа, саме так вибудовується такий бізнес. Видання також зазначає, що лише Volkswagen справа може не обмежитися. Вольф входить до рад директорів цілої низки західних компаній, які оголосили про свій вихід з Росії. Серед них – великий постачальник автокомплектуючих Shaeffler та виробник шин Continental. Як один із топ-менеджерів цих компаній Вольф знає ситуацію в них зсередини, отже розуміє, як можна вибудувати переговори на користь Дерипаски.

У свою чергу Дерипаска вирішує питання на російській стороні. І ось уже 3 січня російський уряд видає тимчасовий дозвіл на здійснення угод із компанією Schaefflergruppe та її російськими "дочками". Дозвіл діє весь 2023 рік, тобто часу на "допилювання" схеми та "продавлювання" продавця Дерипаска має. Відомо, що однією з умов виходу іноземців з Росії є 50% дисконт у ціні активу, що продається. Таким чином, іноземці виходять із Росії зі збитками, а місцеві олігархи скуповують активи дешево і при цьому, користуючись послугами таких "Вольфів", оминають санкції.

Нещодавно голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн заявила про те, що в рамках 10-го пакету санкцій проти Росії буде закрито "лазівки" для обходу вже чинних обмежень. Виникає логічне питання: чи вживе ЄС якихсь заходів щодо численних "Вольфів", які фактично відіграють роль подвійних агентів, знижуючи ефективність санкційного тиску на Росію?

"На сайті Національного агентства з протидії корупції можна знайти десятки громадян Франції, Німеччини, США, Великої Британії, Нідерландів та інших країн, які не лише обіймають посади "незалежних" директорів, а й беруть участь у розвитку бізнесу російських компаній", – зазначала "Ділова столиця". Видання також звертає увагу на те, що австрійці в даному контексті "перебувають на особливому рахунку у російських олігархів", згадуючи наших "героїв" Зігфріда Вольфа та Гюнтера Хайдера. Центр життєвих інтересів цих людей перебуває у Європі, і саме Європі треба якось вирішувати проблему цих колаборантів із російським режимом.