Як Бірюков записав усіх мобілізованих в дешеве бидло

З легкої руки "фронтовиків" Арсена Авакова та Арсенія Яценюка українське суспільство знову збудилося в обговорюванні ідеї створення професійної армії. Власне, нічого дивного в цьому немає, про можливість відмови від призову (а тепер уже і від мобілізації) в Україні завжди згадують перед виборами. На цій темі вже встигли попіаритися і Юлія Тимошенко в 2007-му, і Віктор Янукович в 2011-му. Останній навіть офіційно оголосив, що призову в країні більше немає, потім правда тихенько уточнивши, що не призиватимуть лише в лави ЗСУ, а от внутрішніх військ МВС це аж ніяк не стосуватиметься. Зрештою, війна на Донбасі призвела до шести хвиль мобілізації та нових жвавих дискусій.

Вчора свої п‘ять копійок у тему вставив і радник Петра Порошенка Юрій Бірюков. Зокрема, він поділився із суспільством власними підрахунками, за якими на професійну армію зі збереження співвідношення пропорції контрактників 60 на 40 потрібно ні багато ні мало 100 млрд. гривень на рік та "зовсім іншого речового забезпечення", зокрема "забезпечення квартирами" тощо. Не торкаючись арифметичних штудій Бірюкова та загальної алогічності переходу на контрактну армію зі збереженням пропорцій контрактників до призовників, зазначимо, що загальний висновок зі спічу президентського радника можна зробити лише один - професійна армія це задорого, а от мобілізація саме те, що треба - дешево, сердито і всі задоволені. За логікою Бірюкова мобілізовані мусять виконувати свій священний обов‘язок задарма, не отримуючи ані зарплат, ані квартир, ані компенсацій, ані відповідного речового забезпечення. Та й навчати їх особливо не потрібно - вб‘ють, можна оголосити чергову хвилю мобілізації і набрати нового недорогого людського матеріалу.

Ось так легко і невимушено пан Бірюков образив усіх українських мобілізованих, записавши їх в розряд дешевого гарматного м‘яса.

Звісно, Бірюков лише хотів потролити Арсенія Яценюка, який заради відновлення рейтингу вчепився зубами в не дуже новою, проте цілком актуальну на сьогодні ідею контрактної армії. Але вийшло все якось не дуже красиво.

Зрештою, попри всі популістичні мотиви в прожектах політиків, треба розуміти, що професійна армія в будь-якому разі якісніша за призовну. А от яка загалом виходить дешевшою - це питання не таке вже й однозначне, а особливо в умовах війни на Донбасі, кінець якої поки не особливо проглядається.

Так, професійному військовому треба платити зарплату і, вочевидь, таку що хоч якось відповідає ступеню ризику, з яким пов‘язана ця робота. Але зарплати військовослужбовців - це ненайголовніша стаття витрат на армію. І тим і іншим потрібне однакове речове забезпечення, від трусів та шкарпеток, до бронежилетів, касок та приладів нічного бачення. І тих і інших потрібно відповідно навчати, але професіонала один раз, а навченого мобілізованого рано чи пізно треба демобілізувати, щоб потім навчати нового. Звісно, можна кидати в бій і ненавчених рекрутів, але зазвичай це закінчується поразками та втратами, які теж можна виміряти в грошовому еквіваленті. До того ж не варто забувати і про втрати ВВП, коли мобілізований надовго кидає свою професійну діяльність або втрачає працездатність через поранення.

До того ж в ХХІ столітті головні витрати на оборону в цивілізованих країнах - це не зарплати і квартири військовослужбовцям, а придбання, обслуговування або ж виробництво високотехнологічного озброєння.

Дешевої армії у країни, що воює, не може бути апріорі і пан Бірюков не може цього не розуміти. Як не може він не розуміти, що Україна приречена "професіоналізувати" своє військо. Краще вже дорого заплати за перемогу, ніж ще більше за поразку.