Велика миротворча бомба

Ні, звичайно, її випробували в пустелі Аламогордо ще до того, але то була демонстрація для обраної публіки, стратегів геополітичної гри. Натомість бомбардування Хіросіми стало початком ери публічного ядерного жаху. Який, то наростаючи, то трохи відступаючи, залишиться з нами назавжди.

атомна бомба «Малюк» (Little Boy), яка 6 серпня 1945 була скинута на Хіросіму

Використання ядерної зброї в 1945 році було чимось на кшталт відкриття воріт пекла - за психологічним ефектом на всіх причетних. Бомбити тоді, до речі, мали Кіото - але зі списку можливих цілей його викреслив військовий міністр США Генрі Стімсон. Він там провів колись медовий місяць, і місто йому сподобалось. Такий от "американський бог". Та й другою ціллю мала стати Кокура - яку врятували звичайнісінькі густі хмари. Бомбардувальник пішов на Нагасакі, де на хвильку хмари розійшлись, і льотчики побачили міський стадіон.

Ядерне бомбардування, звісно, зупинило ту війну. Японці відмовились від операції з поетичною назвою "Яшма на друзки", яка передбачала озброєння всіх громадян всією наявною зброєю (включно з холодною), з метою відбити можливий десант противника на острови.

Розлюченим тоді залишився Йосип Віссаріонович - у нього були свої плани на Хоккайдо, десантників вже збирали на Сахаліні. Але війна раптово закінчилася, і нічого в нього не склалося. Буває.

Натомість всі решту, були просто нажахані кілька секундним перетворенням квітучих міст на радіоактивне пекло. Включно навіть з фізиками, які, на чолі з Ейнштейном, самі підштовхнули американський уряд до розробки бомби, повідомивши про аналогічні роботи в Німеччині.

Але демона, випущеного на волю, назад повернути вже було неможливо. Невдовзі бомба з'явилась і в СРСР - і почалися довгі роки ядерної гонки. Напружена ситуація декілька раз підходила зовсім-зовсім близько до Армагеддону, як то було під час загальновідомої Карибської кризи чи далеко менш відомих навчань "Здібний лучник". Але війна так і не трапилась.

Перша радянська атомна бомба

І в якийсь момент найбільш прагматичні і цинічні політики повірили, що саме загроза всезагального і гарантованого знищення зупинила ймовірні війни між наддержавами. "Ядерна зброя не лише була засобом запобігання війні, але також дала 40 років миру в Європі. Заборонити її було б нерозумно, оскільки вона продовжує залишатися системою, здатною попередити війну" - написала одного разу Маргарет Тетчер. І чимало світових лідерів були з нею згодні. Хоча, звісно, не всі - той самий Рональд Рейган виступав за повне ядерне роззброєння. Щоправда, десь у віддаленому майбутньому.

До ядерного клубу долучались все нові держави, і всі вони, отримавши Головний геополітичний аргумент, потроху відмовлялись від масштабних воєн між собою. Хоча на дрібні сутички між Індією та Пакистаном наявність ядерної зброї в обох суперників не впливає ніяк.

Таким чином, ядерна зброя перетворюється на свого роду найкращий консерватор нинішньої геополітичної ситуації. На добре чи на зле.

Бо, окрім радості і щастя від відсутності світової війни, є, наприклад, ще й путінська Росія. З якою б, ймовірно, давно вчинили би так, як із Сербією Мілошевича. І гігантська армія, розкинута на мільйонах квадратних кілометрів в забутих Богом і людьми гарнізонах, їй би не допомогла. Якби не бомба. При тому чи є та бомба - і, головне, засоби її доставки - в Росії у даний момент, ніхто сказати напевне не може. Але й перевіряти, ясна річ, не поспішає.

Врешті, крім путінської Росії є ще й Північна Корея, "тимчасово пацифікований" Іран, і ще чимало чудесних держав та державок, які мають або можуть швиденько отримати ядерну зброю. Довіряти яким мир на планеті чомусь не хочеться. Але доводиться.

І змінити наявний порядок речей поки не видається можливим. Звичайно, гонка озброєнь продовжується. Ймовірно, колись настане момент, коли якийсь аналог рейганівської стратегічної оборонної ініціативи дозволить з високою долею ймовірності надіятись на те, що рух потенційних носіїв ядерної зброї вдасться контролювати. Поки що такі надії є лише стосовно "ядерних аутсайдерів" на кшталт Північної Кореї, а не щодо власників сотень боєголовок і міжконтинентальних ракет. Проте і в разі появи "ефективної СОІ", гіпотетично, залишиться можливість ядерної бомби, захованої у пасажирському лайнері, чи інші подібні штуки, про які чомусь не хочеться думати. Не кажучи про те, що дестабілізація Росії, на яку ми часом тихо надіємось, може дати ядерну зброю - нехай і тактичну - в руки відвертих людожерів.

Як би там не було, а життя біля бомби продовжується. Народжена сімдесят років тому, ядерна бомба ще довго залишиться вирішальним фактом світової політики. Головне - щоб не причиною її завершення.