Що відомо про Путіна, окрім того, що він Х..ло

Рівно 15 років тому, на зламі тисячоліть, майбутній послідовник Гітлера виграв свої перші президентські вибори. При цьому Володимир Володимирович набрав якісь жалюгідні 52,69% голосів. Більше таких провалів у в його президентській кар'єрі не було - кожні нові вибори любов російського народу лише міцнішала - не менше 70%. Але не будемо забігати наперед, вибори 26 березня остаточно підтвердили - росіяни отримали нового царя, який довгих 14 років підніматиме їх з колін, аби потім під гучні оплески та схвальні вигуки, ставити на коліна ненависну Гейропу з ще більш ненависною Піндосією.

З цієї славної нагоди depo.ua вирішив нагадати читачам, як білявий, худорлявий та непримітний ленінградський хлопчик Вовка перетворився на головного лиходія планети з нецензурним прізвиськом.

Різдво

За офіційним кремлівським "житієм" Вовка Путін народився в епоху товариша Сталіна, порівняннями з яким він потім дуже пишатиметься, - 7 жовтня 1952 року. Матері майбутнього вождя - Марії Іванівні йшов 42-й рік. Як відомо, лікарі в той час дуже не радили жінкам народжувати в такому похилому віці, бо є великий ризик отримати дитину з синдромом Дауна. На превеликий жаль, ембріон Путіна зайва хромосома якось оминула, а про синдром Хуйла тоді ніхто і не здогадувався. На горе людству хлопчик народився хоч і дрібненький, але життєздатний.

Древо пращурів

І тут саме час звернути увагу на героїчні гени царя-батюшкі. Від кого ж Володька успадкував свої непересічні фюрерські здібності? В Московії уже давно це питання дослідили. З вірнопідданською ретельність прорахували усіх предків президента аж до ХІІІ коліна. Генеалогія довела науковців до Івана Нікитича Романова - рідного дядька першого московського царя з династії Романових Алєксєя Міхалича. Але вийшла невеличка оказія - путінський предок по батьківській лінії, такий собі Якимко Нікітін, виявився не "голубих кровєй". Він був рабом цього самого царського вуйка, а до того ж ще й "бобилем" тобто безземельним, за нинішньою термінологією - бомжем.

Щодо арійського походження Путіна також жодних сумнівів нема. Володимир Володимирович - чистокровний русскій, тобто ослов'янений фінно-угр, а якщо бути точнішим - карел. Славний арійській предок майбутнього самодержця походить з дєрєвні Тургіново на річці Шоша, що в Тверській області. Бобиль Якімко оселився там у ХVII столітті після "смути", коли українські козаки разом з поляками добряче спустошили місцевість. Аби поповнити боярських рабів на ісконнорускіє твєрскіє зємлі переселяли людей з Карельського півострова. Разом з "русскімі" офіційними православними іменами місцевий люд мав і звичні карельські, для домашнього вжитку. Одним з найбільш поширених чоловічих карельських імен було Путя. Варто лише почитати сучасний фінський телефонний довідник: "Путінен, Путяйнен, Путілайнен" ну, і так далі.

Але не тринадцятим коліном єдиним славний сонцесяйний російський фюрер. Його батько Володимир Спиридонович справжній "дєдваєвал", хоч Путіну зовсім і не дід. Аж до самой "Вєлікой побєди" Володимир Путін старший вірно служив Родінє у винищувальному батальйоні НКВС, тобто був типовим ленінградським карателем. Рідний брат матері Путіна Іван Шеломов, також був НКВС-ником. Отже навички "гебіста" Володимир Володимирович ще змалечку всмоктав з молоком матері та ременем батька. Щодо діда майбутнього самодержця, то він теж був аж ніяк непересічним громадянином. Йому випала велика честь працювати кухарем в Горках на дачі самого Володимира Ілліча, а після його смерті куховарити на дачі Сталіна. Отже путінський дідусь був в прямому сенсі цього слова годувальником царів. Мабуть саме від нього майбутній фюрер успадкував генетичне здібність правильно прислужувати сильним світу сього. І це дуже знадобилося, коли треба було носити портфелі за своїм шефом Анатолієм Собчаком.

Отрочєство

До школи майбутній приборкувач тигрів, стєрхів та велетенських щук пішов аж у 8 років, і не до простої, а "з хімічним ухилом". Правда ані в хімії ані в інших науках особливих успіхів не мав і вчився так собі - з четвірок на трійки. Та й взагалі був хлопчиком тихим і непомітним, можна навіть сказати посереднім. Як розповідають вчителі, на відміну від сьогодення, піонер Путін "проблем нікому не створював". Але уже тоді Вова мав мрію. Вона викристалізувалася після перегляду романтичного фільму "Щит і меч" про радянського шпіона в тилу фашистів. Відтоді недоформований дитячий мозок маленького Володі захопився розвідницькою військовою романтикою. Як видно з його подальшого життя, - не попустило й досі. Хоча нормальні люди усвідомлюють ідіотизм власних юнацьких фантазій ще у старших класах.

Тістечконаш

Коли майбутній пірнальник в океанські глибини випускався з восьмого класу з ним стався дивний випадок, який чудово показав глибинні риси характеру майбутнього Хуйла - амбітність, ненажерливість та неадекватну оцінку власних можливостей. 16-літній Володя побився об заклад, що зжере 20 тістечок за раз, запиваючи лимонадом. Путін і зараз не гігант, а в восьмому класі, взагалі був дрищавим коротуном. Тому аж ніяк не дивно, що п'ятнадцятим тістечком він ледь не вдавився і парі ганебно програв. Але то не страшно, потім - за 40 років, він відіграється за свою дитячу ганьбу, відкушуючи шматки сусідніх країн.

Університети і дисертації

18-річний Володя закінчив школу у 1970-му без всяких там зайвих медальок. Але розвідницька мрія ніяк не хотіла облишати юнацький мозок. Аби здійснити її і врешті довести всім, що він спроможний жерти тістечка десятками, юнак займався дзюдо та штудіював історію КПРС аби поступити на юрфак Ленінградського університету. В студентські роки в житті Володі сталися дві епохальні події: він познайомився з Собчаком, якому за багато років завдячуватиме своїм входженням в сонм еліти, та вступив до лав КПРС, вірним якій залишатиметься аж до страшної "геополітичної катастрофи".

На цьому путінські університети не скінчилися. Отримавши диплом 1975 року, молодий і перспективний юрист нарешті отримав заповітну ксіву з трьома буквами. Але до справжнього шпіона Володі ще було далеченько. Поносивши півроку папірці в міському управлінні КДБ, Путін нарешті отримав можливість вчитися по спеціальності. Він пройшов курси зовнішнього спостереження, тобто стеження. Після чого отримав можливість стежити за нацпрєдатєлямі, що ідеологічно підривали ще начебто геополітично непохитний СРСР. І лише після цього отримав роботу у відділі зовнішньої розвідки, але не закордоном. Справжнім шпійоном, хоча і в соціалістичній ГДР майор Путін став лише в 1984-му, коли тому стукнуло уже 32.
Але й на цьому шлях російського фюрера в науках не завершився. Уже в лихому 1997-му 45-річному Володимиру Володимировичу довелося захищати дисертацію з вельми хитромудрою назвою: "Стратегічне планування відтворення мінерально-сировинної бази регіону в умовах формування ринкових відносин. Санкт-Петербург і Ленінградська область". Але тоді Путін додерся до високого крісла заступника керівника адміністрації президента Росії, а птахам такого польоту самотужки писати дисертації якось не годиться. Тому світоч російської наукової думки просто списав більшу частину роботи з праці двох піндоських вчених майже двадцятирічної давнини. Але високолобу російську вчену раду Санкт-Петербургського гірничого університету, де захищався майбутній самодержець, це аж ніяк не збентежило, і Путін став кандидатом економічних наук. Що ж стосується докторської дисертації, то, на відміну від вирваного з лап бандерівців свого українського колеги Віктора Федоровича, звання "проффесора" царям ні до чого. Навіщо красти дисертації, коли можна поцупити сотню-другу мільярдів чи навіть сусідню країну?