Бойовик "ЛНР", що вбив підмосковських даішників, замордував ще й названого батька

Весь цей час він, як з'ясувалося, ховався в Абхазії, в будинку свого названого батька, героя грузино-абхазької війни Гурама Чагави. Ця людина двічі рятував Михайла Константинова: спочатку в 1992 році, прихистивши безпритульного тоді хлопчиська-втікачева, а потім в кінці 2014 року, сховавши вже бойовика "ЛНР" від російського розшуку, передає depo.ua з посиланням на "Комерсант".

Однак дорослий Ведмідь з "батьком" чомусь не ужився, убив його і був змушений тікати назад до Росії, переховуючись на цей раз вже від абхазьких правоохоронців.

За даними джерел видання, затриманий минулого понеділка російськими прикордонниками при спробі переходу вбрід річки Псоу Константинов вже зізнався в інкримінованому йому злочині. Вбивство двох офіцерів ДПС, вчинене ним 2 листопада минулого року в Підмосков'ї, бойовик пояснив просто: був затриманий п'яним за кермом і не хотів віддавати даішникам права. Зізнався колишній лнрівець і в іншому злочині, який фактично попередили загиблі поліцейські. За даними "Ведмедя", увечері 2 листопада він з двома приятелями (обидва були затримані раніше і звинувачені) приїхав в район села Перепечина, щоб пограбувати повій, що стояли біля Ленінградського шосе. Друзі заздалегідь розробили план "операції".

Зараз вже відомо, що, розстрілявши співробітників ДПС, "Ведмідь" якимось чином доїхав на попутках до Сочі, а звідти здебільшого пішки дістався до сусідньої Абхазії. Прикордонний пост він просто обійшов, перейшовши вбрід невелику річку Псоу.

Слід зазначити, що цей же шлях 35-річний Михайло Константинов вже долав 22 роки тому. У 1992 році так званий важкий підліток Міша втік зі своєї підмосковної квартири і після кількох тижнів поневірянь по російських автотрасах опинився в Абхазії, в якій осів на кілька років.

Цей факт біографії майбутнього снайпера дозволив російським слідчим зробити припущення про те, що саме на абхазько-грузинському конфлікті 1992 майбутній бойовик Константинов пройшов первинну бойову підготовку і отримав "авторитетний" радіопозивний, який зберіг за собою і в батальйоні "Привид". Насправді це було не зовсім так.

Як розповіли мешканці села в Абхазії, у бойових діях "Ведмідь" участі не брав, однак протягом усієї війни "крутився" поруч з повстанцями. Можливо, отриманий ще в дитинстві умовно-бойовий досвід визначив подальшу долю чоловіка. Повернувшись додому, в Підмосков'я, він так і не зміг адаптуватися до мирного життя - працював охоронцем, мийником на автомийці, але в підсумку при першій же нагоді вирушив воювати за "Луганську республіку".

Восени 2014 року, після вбивства патрульників, Константинов приїхав на свою другу батьківщину. Гурам Чагава прийняв втікача і, як і 22 роки тому. Після появи в будинку Михайла Константинова чоловіки стали вести господарство разом, адже діти Чагави на той час уже не жили з ним. Вечорами вони традиційно збиралися у дворі і разом із сусідами потроху випивали, згадуючи минуле.

Так було і в суботу 1 серпня. Поговоривши і випивши чачі, сусіди Гурама Чагави розійшлися. Що сталося в ніч на 2 серпня, поки не ясно. Однак приїхавши в цей день вранці родичі пана Чагави господаря в будинку не застали. Зустрів їх Михайло Константинов пояснив, що "батько" начебто відлучився до сусідів, затримався там. Тільки рано вранці 4 серпня домочадці забили тривогу, виявивши в глибокому колодязі шматок картатої тканини, що нагадує сорочку, яку носив господар. Дізнавшись про це, Михайло Константинов відразу ж кинувся навтьоки.

Того ж дня приїхала опергрупа витягла з колодязя труп Гурама Чагави. Як встановило слідство, чоловіка перед смертю жорстоко катували.