12 пророцтв аналітиків Stratfor. Очевидні прогнози заради республіканця в Білому домі

З одного боку за прогноз видається констатація очевидних, а подекуди навіть самоочевидних фактів.

Колапс Росії (на жаль, таки не колапс, а подальший занепад), економічні проблеми в Німеччині, розквіт Польщі, криза Єдиної Європи, КНР, що витрачатиме більше зусиль на підтримку внутрішньої єдності, аніж на реалізацію зовнішніх амбіцій, тощо.

З іншого боку - варто ще пошукати структури, які так майстерно можуть маніпулювати інформацією з міжнародної тематики заради виборчої кампанії. Скажу простіше: як на мене, головною метою цього прогнозу була атака на громадську думку в США - мається на увазі думка "тих, хто приймає рішення".

Власне останній пункт - щодо майбутньої ролі Америки в міжнародних відносинах, її прагнення до самоізоляції та поступове самоусунення з лідерських позицій - теж прогноз далеко не першої свіжості. Це тренд, який почався ще за Джорджа Буша-молодшого, але мимохіть гальмувався через нові виклики після "Чорного вівторка". Тут цікаве наступне: засновник і голова Стратфора, ужгородський єврей Джордж Фрідман чітко заявив про свої симпатії в прийдешніх президентських перегонах: якщо наступний хазяїн Білого дому теж буде демократом, діло-швах. Тягар янкі легше буде нести республіканцю. Власне цей меседж і є головним у нинішньому прогнозі. А з огляду на вагу такої структури як Стратфор, будьте певні - його почують.

Пророцтва Stratfor

1. Колапс Росії. Санкції, зниження цін на нафту, падіння рубля, зростання військових витрат і збільшення внутрішніх протиріч не дозволить Кремлю утримати Росію в списку найбільших економік світу. Російська Федерація не розпадеться на кілька частин, але Москва втратить владу над регіонами.

2. США доведеться посилено охороняти ядерні сили. Якщо відбудеться політична дезінтеграція в РФ, російська ядерна інфраструктура, розкидана на широких географічних просторах, представлятиме ще більшу загрозу. І США доведеться вирішувати, що з цим робити, аж до розміщення наземних сил для охорони ядерної зброї, уранових складів і систем доставки.

3. У Німеччині почнуться проблеми. Орієнтована на експорт економіка країни може сильніше інших постраждати через кризу в єврозоні і хвилі євроскептицизму. Країну можуть очікувати серйозні економічні потрясіння.

4. Польща стане одним з європейських лідерів. Країна буде знаходитися в центрі економічного розвитку і збільшувати політичний вплив.

5. Розкол Європи. Пройдуть часи єдності Європи з розмитими політичними та економічними бар'єрами і зникненням усього регіонального та національного. Європ стане чотири: Західна, Східна, Скандинавія і Британські острови, які вже не будуть так близькі.

5. Туреччина і США стануть близькими союзниками. З мусульманських країн, що переживають різні перипетії, найбільш стійке положення займає Туреччина. Країна неохоче втручається в конфлікти біля своїх кордонів, проте їй все ж доведеться це зробити. Враховуючи силу і привабливість Туреччини, вона може стати незамінним партнером США, однак натомість вимагатиме захист від потенційного агресора по інший бік Чорного моря - Росії, яка має військові бази у Вірменії.

6. Китай зіткнеться з величезною проблемою. Уповільнення економічного зростання може викликати невдоволення по відношенню до правлячої Компартії. Партія не піде на лібералізацію і єдиним шляхом для неї стане збільшення внутрішнього контролю. Крім того, успішність Китаю обмежена територіально як усередині країни, так і на міжнародних ринках.

7. Японія стане головною азіатської морською державою. Країні, яка залежить від імпорту, доведеться зіткнутися з конкуренцією Китаю та захищати власні морські шляхи. У Токіо не залишиться іншого варіанту, окрім як посилювати владу в регіоні. Причому робити їй це доведеться поодинці, оскільки позиції США будуть слабшати.

8. Суперечка навколо островів Південно-Китайського моря залишиться в силі. Диспут навколо островів не спровокує військового конфлікту, проте як і раніше буде представляти проблему. Росія здасть кілька позиції, в той час як Китай і Японія будуть зацікавлені в їх привласненні і на шляху до цього будуть ставити палки в колеса один одному.

11. 16 міні-Китаїв. Економіка Китаю сповільниться, а виробництво залишиться на тому ж рівні. Це надасть додаткові можливості для інших країн, що розвиваються. Робочі місця перекочують в Мексику, Нікарагуа, Домініканську Республіку, Перу, Ефіопію, Уганду, Кенію, Танзанію, Бангладеш, М'янму, Шрі-Ланку, Лаос, В'єтнам, Камбоджу, Філіппіни та Індонезію.

12. Влада США почне слабшати. Вашингтон стане занадто розважливим у вирішенні світових проблем замість того, щоб займати активну лідерську позицію. Це зробить світ ще більш непередбачуваним. Однак Штатам стане комфортніше ізолювати себе від світових криз, маючи зростаючу економіку, внутрішнє енергетичне виробництво, зменшивши експорт і відчуваючи себе найбільш стабільною і сильною країною планети.