"Серпневе загострення": Чи має Захід чим відповісти на останній наступ Путіна

Росте інтенсивність і кількість наступів, окопний "зітцкріг" супроводжується не тільки посиленою витратою артилерійських боєприпасів, але й періодичними спробами лобових атак з боку сепаратистів та росіян.

При тому повномасштабного наступу наче не намічається.

Себто його явно боїться українське командування, всіма силами затягуючи демобілізацію найбільш обстріляної "третьої хвилі" - хоча б до моменту початку осінніх дощів. Про нього, вряди-годи, кричать російські політики - на кшталт Наришкіна. Його можливості не виключають і військові експерти - як українські, так і російські. Але направду крупномасштабних операцій на Донбасі Путін, схоже, не готує Хоча б тому, що для подібних операцій потрібна або значна концентрація військ, яку неминуче мали би помітити і Україна, і НАТО - або підготовка до використання всього потенціалу російської армії, принаймні, неядерної його компоненти. З літаками, гелікоптерами і тактичними ракетами. Бо "це ж вам, рашисти, не 2014-й" - і без кількісних чи якісних змін повторити успіх явно не вдасться. Що голосно й відверто говорять, приміром, аналітики "тіньового ЦРУ" із компанії Stratfor, передбачаючи чисельні локальні загострення - без глобальних наслідків.

Втім, війну завше можна замінити такою радикальною боротьбою за мир, що й каменя на камені не залишиться. Чим зараз і займаються російські та сепаратистські війська на передовій, "віджимаючи" - чи втрачаючи - кілометри землі, яка нікому не принесе не тільки щастя, але й стратегічної переваги.

Тому складається враження, що російський президент поки не наступає. Насправді він просто тестує ситуацію. І якщо випробовувати власне українську оборону особливого сенсу немає, про її можливості росіяни і без того достатньо добре проінформовані - то залишається єдино можлива гіпотеза. Путін хоче оцінити, наскільки далеко він може зайти в ескалації, яка вимушує Київ до поступок - при тому не потрапивши під чергову хвилю санкцій.

А про санаційні можливості його попереджають впродовж усього останнього місяця. Зазначивши, що цього разу Захід підготувався наперед. Себто в разі занадто різких рухів на Донбасі не буде термінових зібрань високопосадовців і довготривалих обговорень, що саме слід робити. Бо пакети санкцій, схоже, вже сформовані. Про нову стратегію наперед узгоджених "санкцій в режимі очікування" скупо, але достатньо чітко просигналізували Росії як США, так і Європа.

Санкції ці включатимуть не надто оригінальні, але болісні для Росії заходи у сфері енергетики та фінансового сектору.

Посилення санкцій, за даними АР, може початися з заборони на поїздки та ведення бізнесу на Заході для більшого кола російських чиновників і бізнесменів. Однак санкції можуть суттєво посилити, прийнявши нові заходи зі скорочення важливого для РФ експорту палива, відрізавши російські банки від міжнародних фінансових операцій і серйозно обмеживши можливості російських підприємств для участі у вигідних угодах за кордоном.

Зокрема, у відповідь на російський наступ на українські міста було розглянуто можливість введення санкцій проти російських дочірніх компаній у таких секторах, як гірничодобувна промисловість і машинобудування, а також подальше обмеження можливостей фінансування для російських підприємств енергетики. Санкції можуть включати обмеження на бізнес, пов'язаний з розвідкою і транспортуванням природного газу та буровим обладнанням, Також передбачені фінансові санкції у вигляді відключення окремих російських банків від системи SWIFT. При тому що саме із вищепереліченого списку буде введено США та ЄС у відповідь на кожну конкретну дію Росії, до ладу поки не знає ніхто з-поза меж західних центрів прийняття рішень. А можливо - і в них самих.

Ще одним цікавим способом може стати швидкий, прозорий і результативний розгляд скарг екс-акціонерів ЮКОСу, Задоволення клопотання Hulley Enterprises, Yukos Universal і Veteran Petroleum, колишніх акціонерів ЮКОСу, які виграли в Гаазі компенсацію в 50 млрд доларів плюс штрафні відсотки, про визнання і примусове виконання арбітражного рішення в Сполучених Штатах може направду руйнівні наслідки для росіян - як у США, так і в інших країнах, які захочуть наслідувати цей приклад сумлінного виконання судових рішень.

Ще одним напрямком"збільшення ціни" російської агресії може стати подальша інтенсифікація підготовки українських військових. Подвоєння інтенсивності роботи британської місії - не тільки демонстрація доброї волі, але й демонстрація подібної можливості російському керівництву.

При тому мова про передачу Україні новітніх збройних комплексів як не йшла рік тому, так, по суті, не йде й сьогодні. Всі заклики до цього - головно, з боку республіканців у США - є абсолютно безперспективними за нинішнього господаря Білого дому. І, не виключено, є радше передвиборним піаром, ніж готовністю щось міняти.

З іншого боку, відповісти на недружні дії Заходу Путіну фактично нічим. І останнє "підсилення санкцій" з боку Росії - яскрава тому ілюстрація. Бо боротьба з поставками продуктів харчування з Ісландії, Албанії, Чорногорії та Ліхтенштейну - це, м'яко кажучи, тема для фейлетонів, а не геополітики.

Тому все, що залишається російському президенту з раціональної точки зору - це маневрувати у вельми обмеженому просторі військових провокацій, достатньо дрібних з точку зору західних політиків, але достатньо болючих для української армії, і надіятись, що економічний, соціальний і воєнний ресурс України закінчиться швидше, ніж росіянам на Донбасі настане час "брать шинель и идти домой". В такому випадку київський уряд буде змушений погодитись на будь-яку пропозицію щодо майбутнього "суверенних і незалежних республік".

В іншому ж разі, якщо раніше захитається соціальна база путінського режиму (що малоймовірно), чи в російських елітах назріє консенсус на тему "Акела промахнувся" - Донбас доведеться покидати напризволяще.

Перший, хто впаде у цьому марафоні по донбаській пилюці, щедро политій кров'ю, втратить те, що здобував впродовж року війни. Хто встоїть довше, отримає все. Ну, майже все. Включно з пост апокаліптичним регіоном, з якого квітучий сад доведеться робити ще дуже-дуже довго.