Швейцарський суд проти Мартиненка. Хто стоїть за конфліктом

Суть цієї історії дуже проста. Народний депутат Лещенко вже вдруге за тиждень оприлюднює статтії зі щвейцарських газет, де пишеться (точніше натякається), що Микола Мартиненко (часто прізвище навіть не згадується) ніби-то замішаний в справі по дачі хабаря.

Тиждень тому Народний фронт, як на мене, дав абсолютно недолугу відповідь, розповівши, що за всім цим стоять російські спецслужби, які не хочуть дозволити нам вирватися з російських обіймів і впасти в обійми чеські. Вчора Лещенко оприлюднив чергову статтю, яка опублікована в далеко не топовій, але й не третьосортній газеті Швейцарії, і почав вимагати зняття Мартиненка з посади голови паливного комітету парламента (можна не сумніватися, що він і "група товаришів" наступного тижня спробує качнути цю ситуацію в парламенті).

Чи був хабар чи ні - це питання до суду. Більш важливо розглянути питання, кому вигідно саме зараз роздувати цю історію в наших ЗМІ. Адже всім відомо, що протягом багатьох останніх років (з часів Кучми) Микола Мартиненко разом з партнерами контролював ряд процесів в атомній енергетиці України. І проблеми в Мартиненка та його людей з'явилися задовго до публікацій у Швейцарії. Так, перший публічний скандал стався ще в червні минулого року, коли керівництво кампанії звинувачували в тендерних махінаціях. Тоді справа була швидко зам'ята. Після цього - 9 вересня в офісі Енергоатому відбулися "маски-шоу" із обшуком сейфу голови кампанії. Справа не переросла в публічне русло і не стала топовою новиною довше ніж на один день. Проте, Миколі Мартиненку довелося і доводиться фактично в ручному режимі регулярно гасити пожежі. Більше того, однією з причин зміни керівництва фракції Народного фронту в парламенті, стала якраз політична уразливість лідерів НФ. Нагадаю, що одним із керівників фракції був саме Мартиненко.

Чи можна вважати керівника Енергоатому Недашківського 100-відсотковою людиною Мартиненка? Звичайно ні. Недашківський чиновник, але протягом останнього часу він і Мартиненко працювали в унісон. Більше того, не виключено, що з послабленням Мартиненка зі свого крісла може піти і Недашківський.

А тепер виникає одне єдине логичне запитання, хто ж хоче змін в Енергоатомі? На поверхні лежить лише два прізвища - Костянтин Григоришин і Андрій Деркач. Ці люди давно "живуть" в цій галузі. Вони давно приміряються до проекту добудови реакторів на Хмельницькій і Рівненській АЕС. Проте, поки і Мартиненко і вищеназвані бізнесмени-політики мовчать. Війна, в усякому разі зі сторони Мартиненка, йде в глибоко законспірованих кулуарах.

Можна тисячі разів говорити, що Мартиненко воює проти росіян, а його неназвані вороги воюють за росіян. Але якщо ми говоримо про короткострокову перспективу, то добудовувавати РАЕС і ХАЕС можна лише за російськими технологіями і головне питання нинішньої війни - не стільки патріотизм, скільки питання освоєння коштів. Більше того, поки ніхто не говорить про нові технології - дискусії про те, які реактори ми будемо будувати в наступне десятиліття просто ніхто не веде.

І останнє. Скандал, який розгорається навколо Мартиненка - поки лише локальний скандал без залучення важкої артилерії. Наразі це конфлікт без залучення "вищих сил", які поки лише спостерігають за війною середньої ланки. При цьому, головне питання полягає не в тому, хто переможе в цій війні. Головне питання полягає в тому, які реактори ми будемо будувати за 5-7 років. Знову російські, чи все ж американські, французькі чи канадські.