Сакральні дати Яроша: Що нам очікувати від 3 липня

"Правий сектор" і Дмитро Ярош продовжують тішити своєю піар-креативністю. Тішити в чомусь в позитивному сенсі, адже, піар-потуги багатьох інших політиків просто нудні як собача пісня у порівнянні з яскравими вибриками Яроша. Не встигли всі відійти від "серіалу" ДУК "Правий сектор" вливається в ЗСУ (до речі, так і не зрозуміло досі чи влився він, судячи з сьогоднішніх заяв ПС, то ще ні), а тут - День перемоги князя Святослава над хозарами і хода в урядовому кварталі "проти антиукраїнської влади", яка повинна побачити "кулак націоналістів" і почати наступ на Донбасі. Ну 3 липня це ще далеко, але от те що анонс від націоналістів вийшов рівно напередодні 22 червня - сакральної дати Путіна - просто прекрасний привід для російських ЗМІ знову полякати росіян "реваншем нових фашистів", які, невипадково саме 21 червня хочуть "походу на Схід". Як і ті німецько-фашистські загврбники 22 червня "вєроломно" напали на мирно сплячий СРСР, так і ці "цинічні бандери" хочуть порушити спокій мирних молодих республік - ЛНР та ДНР. Але тут вже "фашистів" не просплять. Є ще порох в порохівницях, а знаючи усю "вєроломність" "фашистобандерівців" миролюбні ополченці не чекають їх реваншу і так мирно-превентивно гатять по "нечісті". Ну і так далі. 

Чи можуть когось налякати в Росії заяви Яроша? Дуже сумнівно. Видається, що росіяни, яких і так постійно чимось лякають (наприклад, 22 червня всю Москву о четвертій годині ранку будуть лякати з гучномовців голосом Левітана з повідомленням про війну) вже звикли до цього явища. Чи можуть стати заяви Яроша приводом для наступу російсько-терористичних військ на Донбасі? Хіба постфактум їх можуть використати для пояснення завжди теоритично-потенційного нгаступу, але так, щоб вони щось спровокували, то навряд чи. Взагалі, войвничі заяви Яроша про те, що був би наказ, то "Правий сектор" вже Донецьк би взяв і гнав би "сєпарів" до самої Москви чимось нагадують "мантри" Захарченка, який то на Харків наступає, то на Маріуполь, а то і на Київ. Серйозно до цього вже ніхто нне ставиться.

Одним словом, можемо констатувати, що "наступ Яроша" міжнародної ситуації глобально не зіпсує. Тепер що стосується внутрішньополітичного аспекту - набір вимог ПС не може не тішити.

Перше. Відмовитися від Мінських угод. Дозвольте спитати, навіщо? Навіщо  "відмовлятися від того, що і так є лише декларацією без жодного практичного значення. Це фіговий листочок європейської дипломатії. От навіщо ми будемо сваритися з Оландом і Меркель і зривати його? Що нам від того краще стане. Навряд чи. Крім того, Мінськ це майданчик для переговорів щодо обміну полонених, ну і місце, куди через кілька років "захарченки" та "плотницькі" приповзуть на колінах. Інша справа, що Україна може і повинна, не відмовляючись від Мінських угод офіційно, робити усе те, що роблять ЛНР та ДНР. І це вже справді питання політичної волі і військової спроможності, які не мають стосунку до Мінських угод.

Друге. Відновити наступальні операції. Прекрасно. Правда, треба зрозуміти, що під цим розуміє Ярош. Якщо мова йде про повномасштабні наступальні дії, то тут є питання - чи готова українська армія до цього, адже, для цього потрібно щонайменьше утричі переважати противника кількісно, не говорячі вже про технічне забезпечення. А тут коли чуєшь, що українським воякам не вистачає зброї, тепловізорів і багато чого іншого... Одним словом, щоб не вийшов український наступ а-ля "Захарченко бере Мар'їнку". Ну і не слід забувати, що в разі українського наступу російський "Воєнторг" влаштує для почтійних клієнтів просто грандіозний розпродаж зі знижками на все включно з "зеленими чоловічками". Ну і міжнародні наслідки таких дій України дуже сумнівні. Особливо, якщо слідувати Ярошу і на весь світ заявити от завтра ми відмовляємося від мінських угод і йдемо у наступ. І ще точно вказати конкретні пункти куди ми будемо наступати. 

Інша справа, що Україні не завадило б проявити якусь більш-меньш тиху тактичну ініціативу. На зразок того, як полк "Азов" ненав'язливо відсунув лінію фронту від Маріуполя до Широкиного. Тож деякі стратегічні пункти на нашій території можна було б більше убезпечити саме таким шляхом, скориставшись тим, що Захарченко буде займатися, наприклад, авантюрою під Мар'їнкою.

Третє. Зміни в керівництві армії. Тут з Ярошем важко не погодитися, але є одне питання - чому ж він постійно домовляється з цим керівництвом то про посаду радника, то про закон для ДУК, то про вливання ПС?

Одним словом, хода Яроша 3 липня має цілковитий піар-зміст і пов'язана з виборчими справами "Правого сектору" та "партії Коломойського без Коломойського". До речі, 3 липня це не лише день перемоги Святослава над Хозарським каганатом, а і річниця початку "ісхода" Гіркіна із Слов'янська. І саме цю сакральну дату - все ж одна з головних перемог Порошенка на Донбасі - в АП мабуть вирішать відсвяткувати, а Ярош спробує зіпсувати це свято.