Чим харчувався пересічний вояк Другої світової (ІНФОГРАФІКА)

Depo.ua спробував реконструювати денний раціон звичайного бійця армій кількох країн, що брали участь у Другій світовій. За основу ми взяли офіційні документи доби, що регламентували норми добового забезпечення солдатів Червоної армії, Вермахту, Японської імператорської армії та США. Звісно, прописані чиновниками норми далеко не завжди відповідали реальному забезпеченню вояків на передовій, в тому числі і через звичайні приписки та пропагандистську брехню, але приблизне уявлення про те, що їли бійці в окопах, складається.

Варто зазначити, що норми всіх країн відповідали добовій потребі середньостатистичної людини в калоріях, але відчуття постійного голоду вояків зазвичай не залишало. Так, що стосується Червоної армії, то тут так, за великим рахунком, і не вдалося змусити рядових мати при собі недоторканий запас продуктів на випадок відсутності постачання. Червоноармійці з'їдали "НЗ" одразу отримавши, попри всі найсуворіші накази командирів.

ДЕННИЙ РАЦІОН БІЙЦЯ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ

Меню радянського солдата залежало від кількох факторів - наявності на передовій, роду військ, пори року. Так, взимку отримували більше хліба, ніж влітку, а бійців на передовій годували краще, ніж  в тилу. У порівнянні з солдатами Вермахту загальна калорійність продуктів була приблизно однаковою, натомість гітлерівські вояки харчувалися різноманітніше, та мали більше свободи. На відміну від червоноармійців, яких харчували організовано, німці отримували свій добовий раціон одразу увесь і самі вирішувати коли і як його їсти.

За встановленими нормами добовий раціон червоноармійця складався з наступних продуктів.

Також в добову норму входили: махорка - 20 гр, сірники - 3 коробка на місяць, папір для цигарок - 7 книжок на місяць, мило - 200 грамів на місяць.

Варто зазначити, що наведені цифри переважно означають не продукти, які отримував солдат безпосередньо, а норми, з урахуванням яких готувалися солдатські каші і супи одразу на весь підрозділ. І вже тоді із загального казана кожен боєць отримував свою порцію.

Сухпайок червоноармійця

Сухий пайок в першу чергу призначався для приготування їжі в польових кухнях на весь підрозділ, але був також пристосований для індивідуального приготування їжі в казанку з використанням багаття або грубки (плити).

В якості щоденного сухого пайка в діючій армії встановлювався наступний набір продуктів для кожного червоноармійця:

   500 г житніх сухарів,

   200 г концентрованої пшоняної каші,

   75 г концентрованого горохового супу-пюре,

   100 г напівкопченої ковбаси, замінної на 70 г бекону,

   150 г вобли або бринзи,

   100 г сухої риби,

   113 г м'ясних консервів,

   200 г оселедця,

   35 г цукру, солі та чаю

Щодо пайка, то треба також зазначити, що далеко не завжди солдат міг його отримати через бої та проблеми із постачанням.

Загалом в Червоній Армії в бойових умовах передбачалася видача гарячої їжі два рази на добу - вранці до світанку і ввечері після смеркання. Зазвичай і вранці і ввечері їжа складалася з юшки (щі, борщ) та "каші-розмазні" напіврідкої консистенції. Радянські історики стверджують, що завдяки цьому в Червоній армії значно рідше траплялися хронічні запори, ніж серед німців.

Після чергового прийому їжі у солдата при собі продуктів не залишалося. Отже, в разі перебоїв з доставкою в окопи гарячої їжі червоноармієць залишався абсолютно голодним.

Фронтові 100 грамів

Особливе питання це "наркомівські сто грам". З серпня 1941  всім бійцям Червоної армії стали видавати в якості щоденного забезпечення по 100 г горілки. Як правило, роздача "наркомівських" відбувалася після бою. У 1942 році розповсюдження горілки спробували припинити та видавали її тільки бійцям, які відзначилися. Однак такий підхід не дуже сподобався особовому складу і з часом горілку почали роздавати всім поголовно.

З точки зору харчування, необхідності в алкоголі, звісно, не було, але він видавався як антидепресант. У наших заокеанських союзників таку роль виконувала і продовжує виконувати жувальна гумка.

Якщо підрахувати, то в середньому по 50 грамів горілки щодня видавали тиловим частинам, а також пораненим (якщо були згодні лікарі). Але навіть ця невелика, на перший погляд, доза означала споживання 18 літрів на рік на людину. При підрахунку 100 фронтових грамів на кожного бійця, які видавали після бою, а частіше кожного дня, то статистика виходить вражаючою.

У 1942 році Червона Армія щомісяця споживала 45 залізних цистерни горілки. По фронтах, наприклад, справа йшла так: з 25 листопада по 31 грудня 1942 Карельський фронт випив 364 тисячі літрів горілки, Сталінградський - 407 тисяч, 1 млн. 200 тисяч літрів вина (там горілка замінялася вином) випив Закавказький фронт.

У товарній структурі роздрібного товарообороту горілка в 1940 році становила 11,8%, в 1943-му вже 25,1%, а в 1945 році 35,1%.

За 1942-1944 роки в СРСР було побудовано 26 (!) нових спиртових заводів, стільки не будувалося за разом узяті 1920-30-і роки.

ЩО ЇЛИ БІЙЦІ ВЕРМАХТУ

Схема харчування у Вермахті мала низку відмінностей від радянської. Перш за все варто відзначити, що ніякої різниці в нормах харчування для солдатів, офіцерів і генералів не існувало.

Норма харчування існувала в двох варіантах: добовий раціон та недоторканий раціон. Добовий раціон - це набір продуктів і гарячої їжі, що видаються щодня солдату для харчування, а недоторканий раціон являв собою набір продуктів, який солдати частково носили при собі, а частково він перевозився в польовій кухні. Він міг витрачатися тільки за наказом командира, якщо не представлялося можливим видати солдату нормальне харчування.

Добовий раціон складався з "холодних" продуктів та "гарячих".

Добовий раціон, видавався солдату один раз на добу відразу цілком, зазвичай ввечері з настанням темряви. Холодні продукти видавалися солдату в руки, і він мав можливість скласти їх в спеціальну сумку. Гаряче харчування видавалося - у флягу чи в казанок. Місце прийому їжі і розподіл продуктів на харчування протягом доби солдат визначав самостійно.

Повний недоторканний раціон:

Сухарі тверді 250 гр.

М'ясні консерви 200 гр.

концентрат супу - 150 гр

   -або ковбаса консервована 150 гр.

Кава натуральна мелена 20 гр.

ЧИМ ХАРЧУВАЛИСЯ ЯПОНСЬКІ СОЛДАТИ:

Рис або рис з ячменем - 794 гр.

Свіже м'ясо, риба чи морепродукти - 210 гр.

Свіжі овочі (бобові, капуста, хрон, імбир) - 601 гр.

Солена редька - 60 гр.

Соєвий соус чи місо - 48 гр.

Бобова паста - 74 гр.

Сіль - 14 гр.

Цукор - 28 гр.

Чай - 6 гр.

Окрім нормального раціону існували спеціальні раціони  для особливих бойових умов, які у нас зазвичай називаються сухими пайками, а у західних арміях бойовими раціонами. Вони призначалися для харчування в умовах, коли неможливо приготувати нормальну їжу.

Надзвичайний раціон "А"

Варений висушений пресований рис - 802 гр

Консерви м'ясні чи рибні - 142 гр

Порошок місо - 32 гр

Цукор - 28 гр

Надзвичайний раціон "В"

Сушена пресована булочка з рисового борошна (в марлевому мішечку) - 3 шт. по 227 грамів кожна

У цій булочці крім рису містилися: насіння сезаму, екстракт мідій, сушені сливи, імбир, соєвий порошок і морські водорості.

Цікаво, що рідні солдатів були зобов'язані, виходячи зі своїх можливостей, посилати своєму родичу в армію продуктові посилки з різними смаколиками. Надсилання алкогольних напоїв або їх придбання на місці не заборонялися.

ЧИМ ХАРЧУВАЛИСЯ АМЕРИКАНСЬКІ ВОЯКИ

Найпопулярнішим видом харчування американців під час Другої світової війни були сухпайки.

Основою одного із перших видів американського сухпайка став "Батончик Логана", що складався з шоколаду, цукру, вівсяної муки, масла какао, знежиреного сухого молока і штучного ароматизатора. Три таких батончики по 4 унції (113 г) були упаковані в алюмінієву фольгу і запечатані у вощений папір. Харчова цінність кожного такого батончика становила 600 ккалорій. Призначалися вони винятково для екстреного "перекусу", але ні в якому разі не для постійного харчування. Саме на основі цього батончику був створений "рятувальний", або "екстрений" польовий сухий пайок Д (Field Ration D). До 1942 року було випущено близько 10 мільйонів одиниць цього пайка.

До 1939 року Лабораторія харчування випустила варіант сухого пайка для повсякденного харчування солдатів, на випадок неможливості забезпечення їжею з польової кухні. Це були м'ясні консерви різних видів, в круглих банках (спочатку були квадратні, але від них відмовилися) вагою по 16 унцій (340 г), так звані М-одиниці (M-units). У ході війни американські солдати щодня повинні були отримувати по три таких юніта - як правило, це були консервовані м'ясо з бобами, м'ясо смажене з овочами та м'ясо тушковане з овочами. До 1941 року в цей пайок додавали цукерки і так з'явився польовий пайок Ц (Field Ration C). Харчова цінність цього раціону харчування склала близько 4500 ккалорій, стільки ж складав радянський та німецький раціон. 

До 1944 року в офіційний "U.S. Army Field Ration C" входили три бляшанки з м'ясними консервами і три бляшані упаковки (B-unit), де зберігалися хлібці або галети, а також солодощі та різні розчинні напої. Тут же був і один додатковий набір, в який входили дев'ять цигарок, як заявлялося, "від хорошого виробника", таблетки для знезараження води, сірники, туалетний папір, жувальна гумка і ніж для відкривання банок. Всього було шість варіацій меню цього пайка, які повинні були урізноманітнити солдатське меню.

Всього до кінця війни армія США закупила близько мільярда одиниць різних видів сухого пайка на загальну суму 678 млн доларів, що за сьогоднішнім курсом приблизно дорівнює 23 мільярдам 300 мільйонам доларів.