Річниця «Хрещеного батька»: Як знімали легендарну драму

24 березня 1972 глядачі вперше побачили екранізацію книги роману Маріо П'юзо. Черги в кінотеатр Loews State на розі Бродвею і Таймс-Сквер розтягнулися на цілий квартал. У цей святковий день лив проливний дощ року. При невеликому бюджеті в 6 мільйонів доларів, фільм зібрав у прокаті 268 500 000 доларів.

Оцінили цю сагу не тільки пересічні мешканці. Фільм отримав три премії «Оскар»: як кращий фільм року, за кращий адаптований сценарій Пьюзо і Копполи, акторську роботу Брандо - і ще 19 різних нагород і 17 номінацій. Також займає другу сходинку в списку найкращих фільмів за всю історію американського кінематографа, «100 років ... 100 фільмів»

Кримінальна сага, що оповідає про нью-йоркської сицилійської мафіозної сім'ї Корлеоне. Фільм охоплює період 1945-1955 років. С'ёмкі Фільму проходили протягом чотирьох місяців в середині 1971 року.

Глава сім'ї, Дон Віто Корлеоне, видає заміж свою дочку. В цей час з Другої світової війни повертається його улюблений син Майкл. Майкл, герой війни, гордість сім'ї, не висловлює бажання зайнятися жорстоким сімейним бізнесом. Дон Корлеоне веде справи за старими правилами, але настають інші часи, і з'являються люди, охочі змінити сформовані порядки. На Дона Корлеоне здійснюється замах.

За Словами Аль Пачіно, сльози Марлона Брандо в сцені в госпіталі були справжніми. Марія Пьюзо був повністю розорений, коли підписував контракт з «Random House» на видання «Хрещеного батька». Студія Paramount придбала права на екранізацію роману ще до того, як він був опублікований. У розпорядженні студії був лише 20-сторінковий план роману.

Місце Режисера фільму було спочатку запропоновано Серджіо Леоне, але той відмовився. Згодом Леоне жалкував про своє рішення і в 1983 році вирішив зняти настільки ж масштабний фільм «Одного разу в Америці».
Кінокомпанія Paramount Pictures до початку зйомок хотіла відібрати проект у Копполи і передати його режисеру Елії Казану, але Брандо сказав, що теж піде, якщо звільнять Копполу.

Режисер Форд Коппола

При затвердженні кінопроекту кінокомпанія «Парамаунт» висунула вимогу не привертати до зйомок Марлона Брандо. На той час він був відомий своїми витівками на знімальному майданчику, а також проблемами з алкоголем. На роль хрещеного батька пробувалися кілька акторів, але найкращу гру показав саме Брандо. Студія змушена була погодитися з цим фактом.

Під Час зйомок Брандо носив спеціальну капу, щоб його щелепу виглядала як щелепа бульдога.

Актёр Ленні Монтана, який грав Луку Бразі, так тремтів при вигляді Марлона Брандо, що постійно плутав текст. Копполе сподобалася така натуральна нервозність, і він вставив у фільм сцену прямо зі спутаним текстом.

Слово «Коппола» (італ. Coppola) позначає традиційну сицилійську капелюх, такі капелюхи можна побачити в деяких «італійських» сценах фільму. А Корлеоне (італ. Corleone) - це назва гірської сицилійської сільця, багато років служила притулком для мафіозі.

Марлон Брандо відмовився від присудженого йому «Оскара». На церемонії вручення він відправив на сцену замість себе Сашин Легке Перо, представницю індіанського племені апачі, яка теж не прийняла премію. Таким чином актор хотів висловити протест проти дискримінації корінного населення Америки

Композітор Ніно Рота був номінований на «Оскар» за кращу музику до фільму, але номінацію скасували, коли з'ясувалося, що він не писав нової музики для фільму цілком, а переробив уривки зі старої (з фільму «Фортунелла», 1958).
В Фільмі жодного разу не звучить слово «мафія».

В Січні 2008 року компанія McFarline випустила 16-ти сантиметрову фігурку Дона Корлеоне. Пальто Марлона Брандо. Продано за 32 500 доларів на аукціоні.

Прототипу Віто Корлеоне був знаменитий ганстер Джозеф «Джо» Бонанно.
В 2006 по фільму вийшла комп'ютерна гра з однойменною назвою.
Манеру Говорити хриплим голосом творці фільму взяли дону Корлеоне від знаменитого гангстера Френка Костелло. У дитинстві Френку випадково пошкодили голосові зв'язки під час операції з видалення аденоїдів.
Джеймс Каан і Аль Пачіно лише на 10 років молодший за актрису Моргани Кінг, яка зіграла їх мати, а Джон Казале - на 5 років.

Вважає, Що однією з сцен, в якій показують жорстокість Дона Корлеоне, є сцена, в якій він пропонує побити людину, при цьому ніжно погладжуючи кішку, яка сидить у нього на колінах. Але справа в тому, що ніякої кішки не було в сценарії. Ця кішка бродила по знімальному майданчику і заскочила на коліна до Марлону Брандо якраз перед початком зйомок.

За Словами Маріо Пьюзо, персонаж Джонні Фонтейна ні заснований на факті з біографії Френка Сінатри, за чутками отримав роль у фільмі Фреда Ціннемана «Відтепер і навіки» (1953) внаслідок тиску на продюсера картини з боку мафії. Але згодом це стало стереотипом, неодноразово спростовуваних біографами Френка Сінатри.

Всього У фільмі показано 18 трупів, включаючи коня.

Апельсіни Є символом смерті в картині: через деякий час після їх появи в кадрі хто-небудь гине.

В Книзі у Майкла і Кей Корлеоне було 2 сина, а у фільмі - син і дочка.
Продюсери Всіма силами намагалися змусити Френсіса Форда Копполу звільнити Пачіно зі зйомок фільму. Переглядаючи відзнятий матеріал, вони постійно задавали режисерові один і той же питання: «Коли ж він, нарешті, почне ГРАТИ?» Тільки побачивши сцену, в якій Майкл Корлеоне вбиває комісара поліції, вони зрозуміли геніальну режисерську прозорливість Копполи.
Раджу передивитеся цю захоплюючу кінострічку і знов зануритись в гангстерські пригоди.