"Новороси" під Львовом: чи почали "Л-ДНР" теракти по всій Україні

Початок серпня видався вельми "врожайним" на події, які так чи інакше потрапляють під визначення "тероризм". Тут і не вщухає вже другу добу підряд окупований Крим, і інсценування нападу на лідера самопроголошеної "Луганської народної республіки" та заяви СБУ про ліквідацію спроб терористичних актів у різних областях країни (з останнього – у Львівській області). Все це відбувається на тлі "грізних" заяв ще одного "лідера" сепаратистів Донбасу Захарченко про перенесення терористичної війни з Донбасу на територію Україну. Що по суті відбувається і знаходимося ми на грані відкриття другого або навіть третього (враховуючи місцевих "всепропальщиків" і "активістів третього майдану") фронту ?

Найбільш незрозуміла ситуація складається на сьогодні щодо Криму і "диверсантів Правого сектора", які вже дві ночі "проникають на територію Південного федерального округу". По всій видимості, там щось  відбувається – недарма в Армянську і околицях розвішані орієнтування на чотирьох чоловіків у формі. І скоріш за все це звичайні дезертири, яких в російській армії вистачає. Однак як вчасно вони "виникли на горизонті", що наводить на певні думки - россіяни щосили користуються цим керівництвом для того, щоб стягнути до адміністративного кордону ще більше військ і розпочати "закручувати гайки" проукраїнським громадським активістам.

У канву різкого погіршення обстановки на Донбасі укладається і безглузде (інше слово важко підібрати) інсценування замаху на Плотницького. Загинути при такому розкладі – безоболонковий пристрій малої потужності – голова "ЛНР" - міг тільки від розриву серця. Тому є певна ймовірність, що під цю марку - "помста з боку ДНР і ЛНРВ" - можуть підвести кілька терактів, які можуть готуватися для дестабілізації обстановки усередині країни – для підготовки "тарифного майдану" або банально зіпсувати свякування 25-річчя Незалежності.

З одного боку всі події за останні два роки, які СБУ називало терактами, мають різні цілі і рівень виконання: смерть у Харкові в результаті вибуху на мітингу (в кінці лютого 2015 року, коли було 4 загиблих і ще близько 10 постраждалих) – це явно не те ж саме, що пробиті вагони-цистерни з нафтопродуктами в Одесі.

Тільки кілька випадків з деякою натяжкою можна віднести до дій незаконних збройних формувань на окупованій частині Донецької та Луганської областей – я маю на увазі насамперед, звичайно, підрив товарного поїзда на залізничному мосту в Запорізькій області.

З великою часткою ймовірності можна говорити про те, що в Україні не існує єдиної терористичної структури, а теракти – справа рук автономних угруповань, насамперед місцевих прихильників "народних республік".

Відсутність терактів у прифронтових Маріуполі або Краматорську можна пояснити тільки одним – тут розташовані великі сили ЗСУ, НГУ та СБУ тому організація терактів тут набагато небезпечніша і має менше шансів викликати резонанс у суспільстві.

А ось той же Харків або Київ цілком можуть стати метою для можливих терактів – міста – «мільйонники», досить далеко від лінії фронту, до того ж досить багато зачаїлися любителів "російського світу".

Як би там не було, але можливі теракти і їх загрози, можуть свідчити лише про те, що прихильники "народних республік" вже перейшли якусь межу розуміння тупіковості подальших дій в рамках «мінського» або якогось іншого формату політичного врегулювання і готові ризикувати чужими, а можливо, і власними життями, щоб підготувати ґрунт для розколу в українському суспільстві. Адже цілком очевидно, що можливі теракти, неминуче призведуть до радикалізації українського суспільства, зменшення кількості розсудливих людей і зростання числа тих, хто буде шукати або найпростіші шляхи для боротьби з тероризмом чи піде на шлях погодження з «народними республіками» на умовах Кремля.

До того ж такі теракти можуть чисто теоретично підштовхнути Київ до силового вирішення проблеми Донбасу і зриву "Мінська-2" чого всіма силами бажає Путін і його оточення. Активні бойові дії на сьогоднішній день можуть призвести тільки до прямого втручання російської армії і підписання "Мінська-3" на московських умовах – з усаджуванням за стіл переговорів «лідерів ДНР і ЛНР» та Києва і «умиванням рук» перед міжнародним співтовариством під маркою "громадянської війни".

З іншого боку перехід "ДНР" та "ЛНР" на рейки тероризму і оголошення їх терористичними організаціями можуть докорінно змінити ситуацію з підтримкою України – в Європі на тлі останніх подій вкрай нервово реагують на такого роду речі.

Отже, ситуація не настільки критична, як може здатися на перший погляд – все таки СБУ вдалося в багатьох регіонах (насамперед в Одесі та Харкові) фактично знищити за два роки сепаратистське підпілля. Багато роботи було зроблено і в інших напрямках, хоча, наприклад, постійні виявлення закладок зброї і боєприпасів та відсутність заарештованих по цих справах дещо напружує. Адже закладки знаходяться не в результаті масового прочісування території, а в результаті оперативної роботи і значить можливо вийти на тих людей, які їх організовують і заарештувати їх цілком реально....