Чому замість виборів на Донбасі буде війна

Останнім часом тема виборів на Донбасі все частіше мусолиться у ЗМІ. І це далеко не вперше - ця тема отримала своєрідне друге чи навіть третє дихання. 

Проте, після так званого перемир'я від 15 вересня, яке підтримали і ватажки "Л-ДНР", домовленостей Тристоронньої контактної групи у Мінську про розведення сторін на трьох ділянках (Станиця Луганська, Петрівське і Золоте), а також зустрічі у "нормандському форматі" 19 жовтня, дана тема знову ожила. 

Президент України Петро Порошенко дав зрозуміти чітко: Спочатку - безпека (1 пункт "Мінська"), а потім вже розмови про вибори.

Нещодавно слово взяла і посол США в Україні пані Йованович.

"Наша позиція чітка: спершу ви повинні мати безпеку, щоб провести вибори. Як інакше провести вибори, якщо немає гарантій безпеки. Як ми бачимо, домовленостей про режим припинення вогню, які мали б діяти останні два роки, не дотримуються. Останні домовленості щодо режиму тиші також порушуються. Тож важливо, щоб безпека була стабільною", – зазначила Йованович

Але про яку безпеку ми маємо говорити? У жовтні ЗСУ втратили 11 військових. Кількість обстрілів, яка після оголошення перемир'я не перевищувала 30 на добу кілька днів, згодом сягала понад 70-и. Ділянки, де мало відбутися розведення сторін і встановлені цілодобові спостережні пункти ОБСЄ (Станиця Луганська, Петрівське і Золоте), досі не розміновані, а сили остаточно не відведені. Зрозуміло, що і говорити про подальше розведення - а у Берліні під час "нормандської зустрічі" говорили про ще чотири ділянки - не можна. Більше того, терористи атакують Авдіївську промзону, тривають обстріли міст та селищ, спостерігається загострення під окупованим, але нашим за "Мінськом-1" Докучаєвськом, обстріляна Макіївка (за свідченням місцевих жителів, стріляли з окупованої Ясинуватої терористи). Питання про демілітаризацію так само нашого за "Мінськом-1" і окупованого у лютому 2015-го Дебальцевого є каменем спотикання - Росія і бойовики проти, ми - за. 

Для виборів на Донбасі крім забезпечення безпеки потрібно ще прийняти відповідний закон - а хто у ВР та українській політиці піде на самогубство? Також поліпшити гуманітарну ситуацію, завести у Донецьк та на українсько-російський кордон на Донбасі озброєну місію ОБСЄ. Туди, де навіть неозброєних представників не всюди пускають. 

Нам потрібно визнати, що вибори на Донбасі сьогодні - це утопія. Безпековий пункт у жодному разі не буде виконуватися - швидше його вирішать проігнорувати, ніж терористи припинять вогонь. Справа тут не тільки у геополітичних розкладах, але і внутрішньо-кланових. За ці понад два роки війни на Донбасі були прописані і гарно вибудовані схеми із контрабанди вугілля, палива, товарів, на яких певні бандити і структури, включно із самим Захарченком та його оточенням, а також росіяни і наші втікачі заробляють гарні гроші. Детально про всі схеми нещодавно розповіла "Новая газета". Вибори і реінтеграція Донбасу в Україну означатиме руйнацію цих схем. Або просто нестиме ризик їхньому існуванню та переділу сфер впливу. Тому ділки, на озброєнні яких є власні батальйони бойовиків, навряд чи стануть давати команду припинити вогонь і забезпечити безпеку для "торжества демократії", яке невигідне не лише ним, але і ватажкам "ДНР" з Росією. Інший же сценарій із псевдовиборами та інтеграцією легітимізованих "захарченків" у суспільно-політичне життя країни невигідне Україні та нашим політичним елітам. Бо тоді все дійде до позачергових виборів парламенту та президента.

Коротше кажучи - виборів на Донбасі не буде. Як би сильно цього не хотіли окремі сили в Україні, Європі, Росії - їх не буде. Це утопія, і чим далі, тим більш далекими ми стаємо з Донбасом. Бо вибори призведуть або до політичного самогубства української влади, або до знищення кланових схем Донбасу. Вони нікому не потрібні сьогодні. Буде війна і триватиме вона ще довго. Українцям варто зрозуміти, що лише силовим сценарієм можна вирішити проблему на Донбасі. Жоден політик із тих, які грають у "Мінськ", не вирішить проблему дипломатично - лише затягуватиме її вирішення. 

Реформування армії до 2020 року за Стратегічним оборонним бюлетенем, підвищення професійних якостей особового складу, технічне оснащення, а потім операція із деокупації. Іншого шляху немає.