Як улюбленець Путіна нищить французьких республіканців

"Альтернативи моїй кандидатурі немає, - заявив учора ввечері однопартійцям кандидат на посаду президента Франції Франсуа Фійон. - Зняття моєї кандидатури призведе до великої кризи". А всіх, хто радить йому зняти свою кандидатуру із виборчих перегонів, Фійон назвав "фрондерами", яким не варто надіятись на те, що його рішення зміниться.

Для розуміння ситуації варто зазначити, що корупційний скандал, в центрі якого опинився Фійон, зруйнував його політичні шанси дощенту. Пояснення Фійона стосовно того, як більш ніж 600 тисяч євро перебрались із держбюджету в кишені його дружини за невиконану роботу, не вдовольнили 79% французів. 70% вважає, що йому слід знятися з виборчих перегонів, аби не ганьбитися. Навіть в його власній партії так вважає близько 40% членів. Загальнонаціональний рейтинг політика від минулого листопада втратив 29%.

Таким чином, на президентські вибори партія "Республіканці" піде з кандидатом, який викликає роздратування не тільки у переважної більшості французів – а навіть у його власних однопартійців. Ситуація абсурдна – з якого боку не глянь. І, головне, чіткої процедури "заміни коней на переправі" – точніше, кандидатів після праймеріз – у Франції просто немає, передбачені лиш смерть, хвороба чи добровільна відмова кандидата.

А все починалось для Фійона так добре! Ще під час першого туру президентських праймеріз ЗМІ рясніли заголовками про дружбу Фійона з Володимиром Путіним, і про перспективи, які ця дружба відкриває для обох сторін. А після перемоги в першому турі праймеріз Путін просто залив агітаційними похвалами "надзвичайно професіонала" Фійона і розповів про "дуже добрі особисті стосунки" з новоспеченим кандидатом. Не знав, не знав Франсуа Фійон чим закінчуються передчасні вітання Володимира Володимировича. Не знайомий він, напевне, з політичною історією України загалом та Віктора Федоровича зокрема... Хоча порозповідати про те, що Україна ніколи-ніколи не попаде ні в НАТО, ні в ЄС, ні навіть в добрі друзі Франції, Фійон, звичайно, любив.

А загалом, останнім часом спостерігається кілька закономірностей. По-перше, переважна більшість тих, кого підтримує на світовій арені Володимир Путін, виявляються банальними негідниками та корупціонерами. Втім, до цього всі вже встигли звикнути. Цікавіше інше. Попри всю російську агітаційну, хакерську чи, в окремих випадках, і фінансову підтримку, міжнародні протеже Путіна або програють – або, вигравши, опиняються у вельми скрутному становищі.

Зважаючи на цю закономірність, всім решту французьким (і не тільки французьким) політикам, варто, мабуть, триматися від похвал і дружніх почуттів російського лідера подалі.

А Франсуа Фійону, вочевидь, слід взяти приклад з іншого республіканця, Майкла Флінна. Який, заскочений у надміру тісній дружбі з російськими дипломатами, без зволікань покинув Білий дім, аби не потягти за собою на дно ще й своїх колег.

В іншому разі катастрофи зазнає не тільки сам Франсуа Фійон, але й весь правоцентристський проект "Республіканці", з такими зусиллями збудований достойнішими попередниками Фійона, які хотіли зберегти ідеологію голлізму для наступних поколінь французів.