Що запропонує Японія за Курили – і чи вдовольниться цим Путін

Підготовка до "великого торгу" між Японією та Росією, який має відбутись у грудні цього року, під час візиту Путіна до Токіо – і який вже встигли призначити, відмінити – і призначити знову, але без вказівки точних дат, триває. Не зважаючи на чисельні демарші з обох сторін.

Зокрема, 13 жовтня в Москві мають відбутись консультацій на рівні заступників міністрів закордонних справ - Володимира Титова і Сінсуке Сугіями. Після яких, теоретично, буде або конкретизовано дату візиту – або повідомлено про його відміну.

При тому Японія не приховує, що її вимоги до Росії залишились незмінними – три дні тому очільник японського МЗС Фуміо Кісіда заявив, що Токіо на переговорах з Росією домагається визнання приналежності Японії всіх островів південної частини Курил. "Ми виходимо з того, що це споконвічні території нашої країни Грунтуючись на такій позиції, ми вимагаємо визнання приналежності Японії чотирьох північних островів.", - заявив Кісіда.

Додавши при тому, що до складу Курил не належать розташовані на півдні архіпелагу острова Ітуруп, Кунашир, Шикотан і Хабомаї, які, на його думку, є продовженням найпівнічнішого японського острова Хоккайдо.

Себто торг однозначно зведеться до того, до чого зводився кожного разу іще з 1945 року – до приналежності Курил.

Зрозуміло, що за гіпотетичні поступки з боку Росії Токіо буде вимушене чимось платити. Зважаючи на ситуацію, в якій опинилась на даний момент – політична ізоляція, жорсткі економічні санкції, швидка втрата внутрішніх резервів і наближення економічного колапсу, попервах, схоже, японці вирішили Курили банально купити.

Віддавши гроші за них у вигляді погано завуальованого хабаря – "інвестицій" в в російські підприємства-монополісти. "Роснафті", для прикладу, мало дістатись 10 мільярдів – чим список, звичайно, не обмежився б. Все це – за кілька доволі великих, але практично непридатних клаптів суші у Тихому океані.

У відповідь на що Путін заявив, що Росія "не торгує своїми територіями". І взагалі – потрібно "більше довіри", щоб "дійти до компромісу". А ще – запропонував "розвивати Курили разом". Саме після цього з'явилась інформація, що ніхто нікуди не поїде. А якийсь інший ніхто не вкладе в "Роснафту" ні копійки.

Втім, складається враження, що японці вирішили спробувати ще раз – можливо, з трохи більшими сумами. І з додатковими пропозиціями. Наприклад, продовжити Транссиб до Хоккайдо – підземними тунелями. І дати в руки Росії транспортну магістраль, яка генеруватиме мільярди і мільярди доларів прибутку ще багато років.

Наївні нащадки самураїв думають, що з Путіним можна домовитись, знайти взаємовигідне рішення, чи, бодай, на крайній випадок, просто підкупити. І, здається, на них чекає чергове прикре розчарування і роздратована тирада про "не торгування територіями".

І штука не в тому, що Путін відбудовує СРСР, чи йому так потрібні ці чотири шматки суші в Тихому океані. І навіть не в тому, що Путіну складно було б пояснити "великому народу" факт здачі територій. Кисельов-ТВ ще й не такі штуки робило, справились би і на цей раз.

Просто російський президент ділить світ на "своїх" – і "чужих". Ті, що підтримують санкції, називають кримський аншлюс окупацією, а не "аволевиявленням" – це чужі від початку і до кінця. І з ними немає про що говорити – які з молочні ріки вони не обіцяли. Як на те пішло, Путін і сам би міг припинити свою ізоляцію та російське економічну кризу – просто вивівши війська і повернувши загарбані території. Але він ніколи на це не піде. Щоби отримати від Путін бодай щось, треба стати для нього "своїм". Таким, як він сам, як Лукашенко, як Мадуро, чи як Кім Чен Ин.

А офіційний Токіо, зі своїм середньовічним кодексом честі, повоєнною травмою і твердою обіцянкою не визнавати окупацію Криму, навіть якщо їм повернуть Курили – виглядає не просто далеким. Він виглядає іншопланетним. Тому й шанси у Сіндзо Абе (чи в будь-кого з його наступників) домовитись з Путіним про припинення 70-літньої суперечки і підписання мирного договору – нульові.