Путіну в Придністров'ї "защемили" армію

Після того, як за рік з гаком неоголошеної війни Україна спромоглась, нарешті, розірвати договір про транзит російських військових до Придністров'я, російське угруповання в цій невизнаній республіці опинилось в непростій ситуації.

Єдиним способом забезпечити ротацію особового складу російських військ залишився Кишинівський аеропорт, але і з ним виникають очевидні проблеми, хоча Міноборони Росії і заперечує їх наявність. Натомість за даними російського "Комерсанту", з минулої осені більше сотні російських військовослужбовців не змогли добратись до місця несення служби. В Кишинівському аеропорту їх затримували і депортували назад до Росії. Виникають проблеми і з доставкою вантажів для російських військових у невизнану республіку.

Пояснює таку поведінку Молдова наступним чином: якщо російський миротворчий батальйон із 400 душ Кишинів ще згоден терпіти, то вся решта складу оперативної групи російських військ - якого там більше тисячі багнетів - перебуває в Придністров'ї незаконно, і ніякій ротації не підлягає. Злі язики кажуть, що навіть останнього командира ОГРВ на місце несення служби доставляли контрабандою, ледь не в жіночому пальто.

Такими чином, після закриття українського кордону (переходом через який, щоправда, росіяни останнім часом і так не сильно користувалися), Придністров'я перетворюється у своєрідну подобу Західного Берліну. Звичайно, в далеко гуманнішому варіанті - проблеми з транзитом і поставками відчують тільки російські військові, а не придністровське населення.

Загалом, може бути три можливі відповіді Москви на ситуацію. Перший -це залишити все, як є - возячи воїнів, амуніцію і провіант літаками. Щоправда, на думку російських військових експертів, подібне "авіатаксі" обійдеться російському військовому бюджету в дуже-дуже немалу суму. На певну ймовірність такого варіанту - принаймні, в якості тимчасового - наштовхує публічна реакція російського віце-прем'єра Дмитра Рогозіна. Посадовець, зокрема, повторив популярну мантру про те, що блокуючи Придністров'я українці і молдавани створюють собі проблеми самі, оскільки унеможливлюють в такий спосіб вивезення звідтіля запасів радянського озброєння. Щоправда, якщо зважити на той факт, що озброєння і війська РФ за договором 1999 року мали бути виведені до 2003 року - подібні аргументи надто переконливими, чомусь, не здаються. І ще Рогозін "висловив жаль" з приводу "необдуманих дій". Хоча, цілком можливо, що такою є позиція Москви до того моменту, поки вона остаточно сформує якийсь логічний план виходу з "блокади".

При тому саме керівництво невизнаного Придністров'я підштовхує Росію до другого сценарію - радикальних дій. Зокрема, придністровське "Міноборони" активно розповідає російським ЗМІ про те, що США розглядає зараз силовий сценарій ліквідації Придністров'я (вочевидь, про це дізналося ЦРУ Придністров'я, не інакше).

Виглядати цей апокаліпсис регіонального масштабу має так: найближчим часом українські та молдавські "бойовики" захоплять в Придністров'ї склади зі зброєю і чинитимуть диверсії проти придністровської влади. В розпалі цього неподобства на території Молдови хтось вчинить провокацію, прикриваючись придністровською формою, у відповідь на що ЄС і замінять російських миротворців на українсько-польсько-румунські сили. Про психічне здоров'я автора такого сценарію не будемо - але "попередження" про його ймовірність обійшли чимало російських газет.

Хоча жарти-жартами, а військові з Оперативної групи російських військ вже котрий місяць не сплять, відпрацьовуючи короткими південними ночами "відбиття нападу ймовірного противника на склади зброї біля села Колбасна". Однозначно, повз такого топоніму не пройдуть ні українські, ні молдавсько-румунські бойовики.

Логічною в подібній ситуації може виглядати спроба підсилення російського угруповання в регіоні, найбільш ймовірний спосіб якого - доставка бійців повітрям. Яка, будучи здійсненою над територією Молдови чи України, може викликати логічну, але дуже небезпечну зенітно-ракетну відповідь.

Звичайно, є ще й третій шлях вирішення проблеми - переговори у форматі "Москва-Тирасполь-Кишинів-Бухарест" із залученням іноземних спостерігачів та модераторів, які б визначили процедуру виведення "зайвих" російських бійців з території Придністров'я в обмін на гарантії безперешкодного функціонування миротворчого батальйону Росії у складі законних 400 багнетів. От тільки у ймовірність подібного розвитку подій віриться, чомусь, не надто сильно.

Українсько-молдавська ініціатива по блокуванню російських сил в Придністров'ї вимушує Москву до якихось радикальних дій, оскільки "повітряний міст" для блокованих сил по-перше, дорого коштуватиме, а по-друге, якось не в'язатиметься з іміджем "рішучого Путіна".

Характер російської відповіді на придністровську "блокаду" дасть певне уявлення про наміри Путіна в регіоні. І якщо у відповідь на явно вигадані російськими і придністровськими пропагандистами небезпеки Кремль відповість концентрацією військ - можна не сумніватись, що до неприємностей треба готуватись не тільки Молдові. І неприємності ці обмежаться не тільки "прольотами воєнно-транспортної авіації". Напевне можна сказати одне - якими б не були плани російського президентства щодо "придністровської карти", "селективна блокада" примусить його розігрувати їх швидше, ніж він те планував.