П’ять способів, як Ердоган вдовольнятиме Путіна

1.Найпростішим для Туреччини способом продемонструвати дружнє ставлення до Росії є відновлення проекту ”Турецький потік”, для якого тепер, за словами Ердогана, „немає жодних перешкод”. Турецький президент, оголосивши про примирення з Путіним, вирішив таки зробити з Туреччини хаб для продажу російського газу до Європи. При тому почесне право на фінансування будівництва газопроводу отримає, безперечно, Росія.

Проблема лиш в тому, що амбіційний проект, який починався задля досягнення політичних, а не економічних цілей, і коштує, за попередніми розрахунками (які в процесі реального будівництва зазвичай неодноразово переглядаються в бік збільшення), близько 12 мільярдів доларів, може виявитися Путіну не по кишені. Втім, це вже проблеми Путіна. Своє бажання співпрацювати Туреччина продемонструє.

2. Ще одним способом зробити Путіну приємне стануть „гарантії безпеки для російських туристів”, про які Ердоган повідомляв раніше – і не пропустить нагоди повторити на зустрічі у Санкт-Петербурзі.

Як саме вони будуть реалізуватись, турецький президент скромно мовчить. Чи зможе турецький президент гарантувати недоторканість росіян на тлі частих і масштабних терактів як з боку ісламістів, так і з боку курдів – питання фактично риторичне. Але слова будуть сказані, і повторені в російських ЗМІ. Що рано чи пізно призведе до збільшення туристичного потоку. На заваді якому, втім, стане глибока економічна криза в Росії.

3. Пропозиція про спільні російсько-турецьких військові дії проти Ісламської держави теж нічого не коштуватиме Анкарі, але стане яскравим жестом доброї волі. Якщо зважити на той факт, що бійці ІД і без того підривають бомби в Туреччині, псувати стосунки з ними Анкара не боїться. Більше того, ослаблення ІД вигідне Ердогану ще й у плані збільшення впливу на ситуацію в Сирії дружніх (якщо не підконтрольних) йому ісламістських угруповань.

4. До уваги публіки буде повернуто програму доведення російсько-турецького товарообігу до 100 мільярдів доларів. Настійлива пропозиція виконати цей вікопомний документ буде не тільки демонстрацією щирої приязні до Росії з боку Туреччини, але й пропагандистським стимулом відмінити решту антитурецьких економічних санкцій, і в повному масштабі повернути турецькі товари на полиці російських магазинів.

5. Останнім – і найнебезпечнішим для Ердогана способом потішити господаря Кремля стане, вочевидь, обіцянка протидіяти ісламістам у Сирії. Зважаючи на закоріненість проісламських організацій в турецькому суспільстві, і нездатність Ердогана опертись на „добре відреформовану” після недоперевороту армію, ця обіцянка просто залишиться обіцянкою. В крайньому разі, ісламістські угруповання в Сирії буде поділено на про турецькі та антитурецькі. Перші будуть проголошені „захисниками демократії”, інші – „терористами”. Зі всім, що з того випливає.

При тому у більшості справді ключових для Ердогана питань турецький президент навіть не збирається міняти свою позицію на догоду Росії. За день до зустрічі з Путіним він так само впевнено заявляє, що мир в Сирії буде тоді – і тільки тоді, коли Асад піде у відставку. Він навіть Крим не збирається визнавати російським, в якості чудес дипломатії кажучи про „розбіжності з Росією”, які не заважають стосункам.

Чи переконає Путіна східне красномовство Ердогана на завтрашній зустрічі – питання відкрите. Але, зважаючи на нагальну потребу продемонструвати світу, що Росія виходить з геополітичної ізоляції, Путін зробить вигляд, що повірив. Особливого вибору в нього немає.