Чому втеча Путіна від Гаазького трибуналу нічого не змінить

"Прийняти пропозицію Мін'юсту Росії, узгоджену з МЗС Росії та іншими зацікавленими федеральними органами виконавчої влади... про направлення генеральному секретарю ООН повідомлення про намір РФ не стати учасником Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Підпис: В.Путін". Орфографію і стилістику оригіналу збережено.  

Сказати, що сьогодні "Росія вийшла з МКС" буде не зовсім коректно – оскільки Москва підписала Римський статут 13 вересня 2000 року, однак так і не ратифікувала його і, таким чином, державою-учасником Міжнародного кримінального суду ніколи не була. При цьому Росія брала участь в його роботі в якості спостерігача.

Трохи більше світла на офіційне обґрунтування цього рішення російського президента пролили у російському МЗС, яке Путін зобов’язав повідомити про рішення Кремля генсека ООН.

"На жаль, суд не виправдав покладених на нього надій і не став справді незалежним, авторитетним органом міжнародного правосуддя" – переконані у відомстві Сергія Лаврова.

Особливо зворушливим виглядає цей крах надій і повне розчарування російських дипломатів в працездатності суду в акурат на другий день після рішення МКС про визнання подій в Криму "міжнародним збройним конфліктом" – зі всіма потенційними наслідками.

Хоча навіть і російському МЗС не можна відмовити у певному здоровому глузді – зокрема, в пасажі про те, що "за 14 років своєї роботи МКС виніс всього 4 вироки, витративши при цьому понад 1 млрд. доларів". Дивно лишень, що всі ці роки неефективність трибуналу якось мало хвилювала Кремль. А спецтрибунал по Югославії, здається, навіть звинувачували у зайвому поспіху у розгляді справ Мілошевича та його подільників.

Що змінить сьогоднішнє рішення Путіна? По великому рахунку, нічого. Оскільки що з цим рішенням, що й без нього було чомусь складно уявити російських правоохоронців, які, прочитавши, приміром, запит на екстрадицію, підписаний в Гаазі, вішають кайдани на руки Володимира Володимировича і відправляють його за місцем проведення судових засідань і подальшого відбування покарання.

З іншого боку, демарш Росії ніяк особливо не вплине на подальший розгляд справи про події в Криму та на Донбасі. Хіба підштовхне суддів до класичної правоохоронної аксіоми всіх часів і народів – "оскільки втікають – то, мабуть, винні".

А загалом, вся ситуація з МКС і Росією демонструє одну-єдину просту річ. Для того, щоб провести Нюрнберзький трибунал, потрібно для початку розбити нацистів. В усіх інших випадках, залишаючись за товстими і надійними стінами своїх рейхсканцелярій, вони можуть "повідомити про намір не стати учасником" трибуналу над ними самими.