Яку "помсту невдахи" Обама підготував Росії

Не встиг розвіятись пил після того, як Вашингтон "пропустив" в Радбезі ООН резолюцію про Ізраїль, як Білий дім потішив світ новою ініціативою.

Адміністрація Обами, якщо вірити Washington Post, наблизилась до того, щоб оголосити ряд заходів проти Росії через втручання Кремля в президентські вибори 2016 року.

Джерела обіцяють не тільки критику на дипломатичному рівні (якої всі й дотепер почули немало), але й економічні санкції і навіть, можливо, приховані дії, що включатимуть в себе кібероперації.

При тому чиновники адміністрації Обами, за даними ЗМІ, також прагнуть ускладнити для обраного президента Дональда Трампа можливість скасувати прийняті ними рішення. Що, в перекладі на звичайну мову, скоріше за все, означає кодифікацію цих рішень не тільки в формі президентських указів (які Трамп зможе здолати одним своїм указом – із довгим списком відмінених рішень попередника), а в формі законодавчих актів, схвалених Конгресом. Які теж, звісно, можна відмінити – але далеко не так легко чи швидко, бо під кожен закон доведеться збирати парламентську більшість. Власне, і більшість попередніх антиросійських санкцій також схвалював Конгрес – тому заяви Трампа про їх негайну відміну трохи перебільшені.

Наскільки всі ці кроки будуть масштабними й ефективними, покажуть найближчі тижні.

Хоча при тому пояснити, що саме заважало розпочати підготовку такого пакету заходів до, а не після президентських виборів (при тому про факт втручання в сервери Демократичної партії, як писало Depo.ua, не був таємницею впродовж року), звичайно, не зможе ніхто.

При тому із "антихакерськими санкціями" вийшов саме той випадок, коли принцип "краще пізно, ніж ніколи" спрацьовує не надто добре – із цілого ряду причин.

По-перше, якби рішення про санкції (і кібероперації) було прийнято одразу після того, як стало зрозуміло, хто саме ламав сервери – то такий указ виглядав би як поведінка президента, який захищає свою країну.

Натомість зараз, за рік після акту здійснення втручання – і програних виборів, рішення Обами трохи схоже на дріб’язкову помсту невдахи, який шукає винних у невдачі своєї партії. Принаймні, саме так його проінтерпретують прихильники Трампа – і будуть не так то й далекі від істини.

По-друге, оскільки санкції, скоріше за все, не узгоджені з ЄС, то й приєднуватись до них Брюссель не буде. Що, з одного боку, помітно знизить їх ефективність, а з іншого – дасть змогу прибічникам Трампа казати, що обмеження на якийсь тип фінансових чи торгівельних зв’язків із Росією ставить американський бізнес у програшне становище порівняно з європейськими колегами.

Не кажучи вже про те, що ймовірність законодавчого закріплення рішення про санкції у критично короткий термін, який залишився дл цього в чинного американського президента, є не надто високою.

А загалом, історія із санкціями іще раз демонструє той простий факт, що в міжнародній політиці – як і в будь-якій іншій справі, зрештою – всіляку справу варто робити вчасно. В противному випадку логічні і, ймовірно, цілком правильні кроки перетворюються на якісь хаотичні рухи, які демонструють всьому сум’яття й безпомічність останніх тижнів президентства Барака Обами.