Чому Путін домагається, щоб США нарешті збили російський літак

За часів СРСР радянська армія брала міста до річниці Жовтневої революції. Раціонального розрахунку в тому не було, на життя солдатів всім було наплювати, але певний пропагандистський ефект досягнути часом вдавалось.

Зараз російська армія займається божевільними й смертельно небезпечними дурницями — схоже, на честь чергового сеансу спілкування Путіна з народом. Жодного іншого не те що раціонального — бодай якогось пояснення вчорашній “джигітовці” російського літака над американським есмінцем знайти не вдається.

Про цей “політ” можна сказати багато. Можна зазначити, наприклад, що тепер чітко видно, хто саме відроджує недоброї пам'яті розваги часів Холодної війни. Можна додати, що дехто за всі минулі роки так і не зміг вигадати собі нової чи веселішої розваги. Можна узагальнити, що Росія прольотами над есмінцем — як і розмовами про “радіоактивний попіл” чи “таємний спецназ Путіна” - намагається налякати Захід, який чомусь вперто відмовляється її боятися. Втім, в усіх подібних словах не буде нічого надто нового.

Цікаво інше. Будь-якій людині з бодай відносно здоровим глуздом зрозуміло, що подібні “прольоти”, “імітації атаки” та інші способи стимуляції російської імперської гордості у дешевий і наочний спосіб рано чи пізно матимуть логічне завершення. У вигляді літака, який вріжеться в корабель. І корабель цей, скоріше за все, буде саме американським — оскільки жоден інший член НАТО не є достатньо цікавою ціллю для демонстрації ідіотизму — пардон, “російської військової потуги”.

І в такому разі США опиняться в достатньо складній ситуації. Бо подібного інциденту для початку третьої світової війни буде явно замало, а для чергового “висловлення стурбованості” - явно забагато.

Натомість, подібного сценарію можна легко уникнути. Створивши специфічні правила чи регуляції, в яких буде закріплена вимога до літаків та кораблів російського флоту залишатись на розумній відстані. В разі порушення якої американські військові матимуть право подбати про безпеку власного корабля радикальним способом.

В сенсі, вертоліт з фотокамерою за 200 метрів — це стерпно, а от “сушка” за 50 — це вже привід для вогню на враження.

Єдина проблема, що для того, аби Кремль повірив у реальність подібних правил, літак доведеться збити. Бодай один. Пілота, за прикладом туркоманів, добивати категорично не варто — його слід виловити і напоїти гарячим чаєм. Якщо встигне катапультуватись, звичайно.

Природно, що подібний інцидент викличе шквал обурення, різноманітних звинувачень, розмов про “радіоактивний попіл” і, можливо, навіть бомбардування Воронежа силами ВКС РФ. Але наражати на ризик життя пілота, який, в свою чергу, наражає на ризик життя десятків моряків — є адекватним і етичним вибором. А один збитий літак викликає не тільки зливу російського обурення, але й припинення різноманітних дурних “інцидентів”. Перевірено Ердоганом.