Чи зможе Трамп зробити з себе "жертву підступного Обами"

Найкраща оборона – це напад. Здається, саме до такого висновку прийшов чинний президент США Дональд Трамп, звинувативши екс-президента США Барака Обаму в тому, що останній підслуховував телефони усього виборчого штабу Трампа в Трамп-тауері.

Звинувачення ці Трамп, як водиться, якимось доказами не підкріпив. У відповідь спочатку прес-секретар Обами, а згодом і колишній директор національної розвідки Джеймс Клеппер твердження про організоване підслуховування спростували.

Глава ФБР Джеймс Комі попросив міністерство юстиції США виступити зі спростуванням слів Трампа. Підозрювати його в антитрампівських настроях після того, що Комі зробив з рейтингом Клінтон за два дні перед виборами, якось не випадає. Але американський Мін'юст і на прохання Комі поки реагує лиш скромною мовчанкою.

Більше того, президент Трамп через свого прес-секретаря Шона Спайсера закликав конгрес перевірити ці "тривожні" звинувачення.

Суть "тривожних" звинувачень – абсурдна. Припустити, що Обама віддав розпорядження підслуховувати телефони Трампа, звичайно, можна. Але подальші події випадають з будь-якої логіки. Припущення про те, що Обама знав про всі контакти Трампа з росіянами, приховував це знання до завершення виборів, зображав правоподібний відчай і злість, приймаючи останню порцію антиросійських санкцій, і покинув президентське крісло, так нікому й нічого не сказавши – повний абсурд.

Проти цього говорить і подальший перебіг подій, за якого компромат виходить на сцену невеликими і добре дозованими порціями. І тільки-но публіка перетравить одну порцію (вислухавши чергову серію виправдань з боку людей Трампа – чи повідомлення про заміну особливо невдатних "контактерів з російським послом Кисляком") – як увазі громадськості журналісти пропонують наступну серію.

Якби все це організував і зіграв саме Обама, цьогорічного Оскара, без будь-якого сумніву, мав би отримати саме екс-президент США. Але це – неправда. В таку гру, можливо, міг би грати Джеймс Клеппер. Хоч і то навряд чи. В реальності це може бути затія когось із не надто високопоставлених і засвічених офіцерів спецслужб. Чи самого Господа, який справді дозволяє слідчим знаходити все нові й нові випадкові шматочки мозаїки стосовно контактів Трампа з росіянами.

Як би там не було насправді, для протидії руйнівному ефеку компромату у Трампа вирішили піти в контрнаступ, звинувативши Обаму в прослуховуванні. Наскільки цей контрнаступ буде успішним – покаже час. З одного боку, люди, які зуміли почати довіряти Трампу, здатні повірити у що завгодно. Навіть в те, що Обама – холоднокровніший і підступніший за Макіявеллі.

Проте, з іншого боку, заяви Трампа – це виклик не тільки, і, можливо, не стільки Бараку Обамі, як всій системі виконавчої влади США. Бо підслуховувати Трампа особисто Обама не міг. У цьому мали бути задіяні спецслужби. І Барак Обама – явно не той чоловік, який би міг використати "всліпу" фахівців своєї справи. Себто мова йде про змову виконавчих служб цілої країни проти однієї конкретно взятої політичної партії. Що відверто попахує параноєю. І в сухому залишку може призвести до масштабних і нічим не обґрунтованих "зачисток" всього живого в стилі Ердогана, який пів року успішно "боровся з переворотом", винувативши в ньому чи не третину населення Туреччини.

І в разі, якщо Трамп настоюватиме на "змові спецслужб США проти Республіканської партії", єдина сила, яка може його зупинити – це Конгрес США. За активної підтримки саме республіканських кандидатів. Які розуміють, що Трамп сьогодні є, а завтра – зникне. А баланс сил і рівень співпраці між різними гілками влади США повинен залишатись незмінним. В іншому разі слідом за Трампом може зникнути направду велика країна.