Чи зможе Трамп залишити Крим Путіну

Впродовж цього уїк-енду частина українського політбомонду вирішила „відпрацювати” тему небезпечного для України Трампа.

“Небезпечний він як для України, так і для США в тій же мірі. Не може маргінал, що потурає диктатурі Путіна, бути гарантом демократичних свобод в США” – написав у соцмережах чинний глава МВС Арсен Аваков.

"Заява Дональда Трампа про Крим (який Трамп збирається визнати російською територією - ред.) та Путіна вийшла за будь-які рамки внутрішньої політичної кампанії" – вторив йому колишній прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк.

Загалом, жанр, у якому відпрацювали українські політики, не те щоби новий. Особливо добре проявив себе в ньому колишній британський прем’єр-міністр Девід Кемерон, який називав Трампа і „безумцем”, і „небезпечним типом”, і багатьма іншими нехорошими словами. Що, втім, не надто допомогло Кемерону в його безславній політичній кар’єрі. Втім, не про те йдеться.

Бо політичний піар – політичним піаром, а масштаб катастрофи, якою може стати Трамп для американської зовнішньої політики, насправді вражає.

Одним з ключових видається той факт, що кандидат на посаду президента США, який вже впродовж майже місяця є фаворитом президентських перегонів, схоже, просто не має уявлення про те, що відбувається з Росією і її сусідами. І йдеться тут не про підтримку Путіна. Йдеться про те, що Дональд Трамп, готуючись сісти за штурвал „суперлайнера під назвою США”, не відрізняє неба від землі, а друзів – від ворогів. Він просто несе перед камерою мутний потік дурниць, які мають сподобатись його електорату.

Показовим у цьому плані є момент, коли журналісти ABC News вирішили уточнити позицію Трампа стосовно україно-російського конфлікту. У відповідь на що Трамп сказав, що коли він стане президентом США, то російський президент Путін не введе свої війська на територію України. "Він не стане входити на Україну, ОК? Зробіть собі позначку. Запишіть це", - заявив кандидат у президенти США. "Але ж він уже там, чи не так?" - перебив Трампа ведучий Джордж Степанопулос.

"Ну нехай, що ж, він там в певному сенсі, - відповів Трамп. - Але я-то не там. У вас там Обама. І, чесно кажучи, вся ця частина світу при Обамі занурена в хаос, з усією цією силою, про яку ви говорите, і всією потужністю НАТО і таке інше. А тим часом він (ймовірно-Путін, - ред.) вислизає, він бере - бере Крим".

Наведений уривок достатньо наочно демонструє, що найбільш імовірний наступний президент США не має про україно-російські стосунки ніяковісінького уявлення. Він викручується, як школяр. Але в силу „вольового і рішучого характеру” він стверджує, що готовий модифікувати американську зовнішню політику. Чи то на догоду химерам у власній голові, чи то на зло Гілларі Клінтон, яка Україну в протистоянні з Росією традиційно підтримувала.

Попередній ляп такого масштабу в американській політиці мав місце в далекому 1976 році, коли президент Джеральд Форд повідомив світові, що „У Східній Європі немає радянського домінування”. Що коштувало йому шансу на переобрання. Тоді американські обивателі знали географію. Тепер, схоже, що б не сказав Трамп про Україну та Крим – це мало вплине на його електоральні шанси. Бульдозер мчить вперед.

Трамп – це не зрада України американськими республіканцями, як то підозрює частина наших націонал-патріотів. Функціонери цієї партії, якби могли, давним-давно „поховали” би Трампа незалежно від його поглядів на українське питання. З них би цілком вистарчило заяв про фактичну відмову США гарантувати захист союзникам по НАТО. Чи пропозицій розірвати половину міжнародних торговельних угод. Власне, це вони і намагались зробити до і на з’їзді партії в Клівленді, де Трампа, попри все, проголосили республіканським кандидатом.

Звичайно, якщо Трамп сяде у крісло президента США, йому доведеться „вникати у тонкощі” – і навіть трохи думати, що він говорить. В іншому разі він зіткнеться з лютою протидією з боку законодавчої влади, де республіканці можуть об’єднатись з демократами в бою за збереження США. І про 90% передвиборних обіцянок Трамп, без сумніву, буде вимушений забути.

Але до того моменту хвиля хаосу й дезорганізації, які Трамп внесе – власне, вже починає вносити в роботу американської державної машини загалом, і Держдепу – зокрема, може фактично паралізувати зовнішню політику США на вельми тривалий термін. Як американські дипломати мають говорити з партнерами по НАТО, якщо Трамп обіцяє відмовитись від зобов’язань США перед членами альянсу? Як ті ж дипломати мають лобіювати антиросійські санкції в ЄС, якщо фаворит президентських перегонів хоче їх скасувати?

Трамп – це стихійне лихо американської демократії. Долати наслідки якого Вашингтон буде впродовж багатьох років – ціною мільярдів доларів. Прикро, що україно-американські стосунки цілком можуть стати жертвою цього стихійного лиха.