"Трупна реклама" ісламістів - дешево і ефективно

Без сумніву, нічим. Ніхто з них - за винятком, можливо, сомалійських солдатів, не був прямим ворогом радикального ісламу. Ніхто з них не становив жодної цінності як якась стратегічна ціль. Ні про кого з них, скоріше за все, організатори і виконавці теракту й не знали нічого до моменту вбивства.

Ціль терористів явно була іншою. Провівши чотири ніяк, здавалось би, логічно не пов'язані між собою акції, бойовики Ісламської держави не просто скоїли "черговий масштабний теракт". Вони "відпрацювали" чотири різних аудиторії, забезпечивши чергову хвилю розголосу стосовно своєї діяльності. В Європі і США говоритимуть про напад на завод і вбитих туристів. Багаті монархії Перської затоки задумаються про власні перспективи у світлі атаки на Кувейт. В Сомалі навряд чи хтось над чимось задумається. Там війна між помірними ісламістами в уряді і радикальними - під столицею.

Звичайно, сьогоднішнім терактом Ісламській державі не вдасться залякати ЄС, мусульман-шиїтів чи навіть владу Сомалі. Втім, тамтешні ідеологи навряд чи на це й розраховували. Їхня ціль була іншою.

Нею були молоді мусульмани - як Європи, так і арабського світу. Не всі - а головно безробітні, соціально дезорієнтовані, викинуті на узбіччя нормального життя. Яким Ісламська держава вкотре запропонувала альтернативу. Можливість вибору між подальшим блідим і нецікавим животінням на своїх сьогоднішніх соціальних позиціях - і приєднанням до сили, яку побоюється що багатий і ліберальний ЄС, що нафтодобувні монархії Перської затоки. Побоюються, як побоюється будь-яка адекватна людина скаженого пса. Але то вже деталі.

Спокуса приєднатися до цієї сили може виявитись отруйною приманкою не тільки для "соціально втрачених" - але й для цілком, здавалось би успішних мусульман. Обурених реальною чи вигаданою дискримінацією, заражених комплексом меншовартості, захоплених бажання реалізувати проект "всесвітнього халіфату".

Із залучених до лав організації завдяки гучним терактам адептів можна буде зробити сотні нових агітаторів і нових смертників. І так - в геометричній прогресії.

І західному світу, і мусульманам-шиїтам доведеться шукати відповідь на цей виклик. Як, власне, якогось виходу доведеться шукати і сунітам - хоча б для того, щоб не стати мішенню "тотальної пацифікації" разом зі своїми радикальними представниками. Боротися з популярністю Ісламської держави доведеться навіть іншим ісламським радикалам, чия популярність, прибутки і потоки можуть постраждати від конкурента. Як саме це робити - наразі ніхто не знає. Поки в ЄС роздумують, що протиставити ісламській пропаганді, у США визнали, що поки програють протистояння пропагандистам Ісламської держави.

Натомість для нас зростання ісламської загрози, на жаль, автоматично означає зниження інтересу до україно-російського конфлікту з боку західної дипломатії. І це погана новина. При тому "всесвітній халіфат" загрожує не тільки Заходу, але й Росії - як прямо, на Кавказі, так і опосередковано, через середньоазіатські пострадянські республіки, обороняти які, в разі чого, теж доведеться Росії. І це, в стратегічному плані, теж не дуже хороша новина. Хоча б тому, що в разі наростання мілітарних загроз - якою, безумовно, є ІД - дедалі більшим впливом в Кремлі користуватиметься "партія війни", і надії на зміну божевільної політики Москви навіть після зміни російського лідера очікувати не доведеться.

Хоч в цьому нічого дивного і немає. Бо там, де йдеться про Ісламську державу, місця хорошим новинам просто не залишається.